З моменту опублікування нашої попередньої заяви насильство над невинними громадянами не припинилось, а лише набрало обертів, причому не тільки з боку владного апарату. Невдала спроба штурму Адміністрації президента 1 грудня, яку опозиція звалила на начебто “провокаторів”, закономірно призвела до жорстокого розгону демонстрантів “Беркутом”. Дев’ятеро людей, що випадково опинилися на місці подій, не будучи причетними до нападу на міліцейський кордон ультраправими бойовиками або партійними активістами, були заарештовані. Людям, випадково вихопленим із натовпу, було висунуто звинувачення в “організації масових заворушень”; суд продовжив їм термін утримання під вартою до двох місяців. При цьому їхня доля цікавить опозиційних політиків набагато менше, ніж відмивання власного іміджу та зачистки самого Майдану від “політично ненадійних елементів”. Увечері 4 грудня зі сцени Майдану пролунав заклик до фізичної розправи над активістами Конфедерації вільних профспілок України, що розташувалися в своєму наметі біля метро “Хрещатик” і роздавали профспілкові листівки. Оратор, що нацьковував натовп, у якості “обтяжуючої обставини” назвав червоний прапор, під яким начебто стояв намет (хоча ніякого прапору там насправді не було). Група ультраправих молодиків розрізала намет ножами, зламала звукопідсилювальну апаратуру, відібрала генератор та побила активістів – в одного з них ушиблені ребра, в іншого зламаний ніс і підбите око, у всіх трьох опіки очей від перцевого газу. Напад супроводжувався вигуками
Read More
