Ла Вей и полиамурия

Собрался наконец написать ответ на вот это

 

http://tovaryshka.info/polyamory-age-illness/.

 

Спасибо авторке за статью, но все же этот текст не только не рассевивает мои сомнения, но и по-моему, уводит разговор немного не в том направлении, куда мне лично хотелось бы.

 

Что мне не нравится в полиамурном дискурсе, так это дух евангелия новой половой морали. Вот и авторка немного туда же. Хотя она предполагает, что полиамория может быть просто не нужна (“То же самое — с полиаморными связями: либо они не особо нужны говорящему,  либо это человек, не умеющий грамотно распоряжаться временем.”), но походя, а в остальном там длинный список аргументов, что критики полиамории – либо патриархальная сволочь, либо сами не понимают своего счастья.

 

К сожалению отсутствует простая мысль: что один и тот же формат отношений может просто не подходить всем. Не по Сатане живут люди. Не чтут заветов Антона Шандора нашего, Ла Вея, который писал:

 

“Сатанизм пропагандирует сексуальную свободу, но только в истинном смысле этих слов. Свободная любовь, в сатанинском понимании, может означать свободу быть ли верным одному человеку или же давать волю своим сексуальным страстям со столькими людьми, сколько по вашему разумению потребно для удовлетворения ваших индивидуальных нужд.

 

Сатанизм не потворствует оригастической деятельности или внебрачным связям тех, для кого это не является естественной наклоностью. Слишком для многих было бы неестественным и ущербным быть неверным своим избранникам. Для других, сексуальная привязанность к одному человеку стала бы разочарованием. Каждый должен решить для себя, какая форма сексуальной деятельности наилучшим образом подходит для его индивидуальных нужд. Самообманчиво склонять себя к адюльтеру, либо до свадьбы спать с другими лишь для того, чтобы доказать другим (а еще хуже, себе) свою освобожденность от сексуальных обязательств. Это также неверно по сатанинским стандартам, как и оставлять любую свою сексуальную нужду неудовлетворенной из-за застарелых комплексов вины.”

 

В вопросе сексуальной свободы я, пожалуй, придерживаюсь Слова Ла Веева, чего и вам желаю. А с евангелием новой половой морали, которое пытается установить один общеобязательный формат отношений для всех (хотя бы и прогрессивный-квир-полиамурный) проблемы, по-моему, те же, что и со старым добрым христианством.

 

К тому же, статья меня только укрепила в уверенности, что полиамория, как она практикуется на наших просторах, практически полностью исключает партнерство. Речь идет о том, чтобы “встречаться” – именно этим словом авторка описывает процесс. Единственный пример чего-то, хотя бы отдаленно похожего на полиамурнное партнерство в тексте – это экскурс в биографию Эммы Гольдман.

Если что, идеальное партнерство для меня – это примерно как у Турецкого и Томми Сиськи в х\ф “Спиздили” (фильм оставляет открытым вопрос, ебутся ли наши герои, но давайте считать, что да). Я, конечно. не исключаю возможности полиамурного партнерства такого рода, но чем-то задним чувствую, что чем больше людей, тем сложнее такого достичь. Во всяком случае устойчивые партнерства не являются “лицом” нашего поли-сообщества (сразу оговорюсь, что открытое партнерство с возможностью секса на стороне я полиамурным в строгом смысле не считаю).

Я долго думал, почему меня самого не слишком привлекает полиамурия, а потом понял: я ведь, по-видимому, шизоид. А это значит, что общение с людьми для меня не является развлечением или источником впечатлений, если это не разговор об интересующих меня темах. Я люблю интеллектуальные приключения, а от людей мне нужно в первую очередь принятие и поддержка. Еще есть потребность самому любить и заботиться. Но эти потребности – примерно константы, и более того, я думаю, что скорее удовлетворю их с человеком, с которым мы успели притереться друг к другу психологически. Секс же для меня существует относительно автономно от привязанностей (хотя, конечно, бывает их катализатором), и сам по себе ничего особого не значит. Поэтому меня интересует  или свободный секс, или партнерство (иои сочетание в виде открытого партнерства), а то что между, куда, очевидно, относится большая часть полиамурии, мне кажется слишком напряжным психологически.

No means no blues

Я одну подругу маю,
Яка мені не дає.
Я одну подругу маю,
Яка мені не дає –
Вона просто приходить до мене вночі
І як коняка п’є.

Вона вчора вночі напилася
І ставила всяке музло.
Вона вчора вночі напилася в мене вдома
І ставила всяке музло.
І вона показала голі цицьки,
Але далі це не пішло.

І я знаю, так буде і завтра:
Вона знов подзвонить мені.
Я знаю, так буде і завтра:
Вона знову подзвонить мені.
Вона прийде, нап’ється і буде так само
Весь час говорити “ні”.

Я одну подругу маю,
І вона просто дражнить мене.
Я одну подругу маю,
І вона просто дражнить мене.
І я добре це знаю, та тільки без неї
Життя не таке смішне.

Міф про Телесика

Як можна інтерпретувати сюжет Телесика в контексті походження сім’ї, приватної власності та держави?

Звернемо увагу на кілька моментів:

“Був собі дідо та й баба. А баба каже дідови: — Чоловіче, витеши мені з дерева дитину. Дідо пішов у ліс, зрубав деревинку і витесав бабі дитинку. Баба зачала її бавити, а дитинка ожила, і зробився живий хлопчик.”

1. Телесик народжується в магічний спосіб від чоловіка

“Телесик лишень приплив до берега, а змія його хап та й полетіла з ним. І принесла його до себе додому.

А в неї була донька, Зміючка Оленка. Каже стара змія:

— Зміючко Оленко, топи піч, так топи, аби цегла розсипалася. Я біжу гостей закликати, а ти спечи Телесика.”

2. Антагоністки – жінки-змії
3.  Серед них чоловіки відсутні

“Та й сіли й попоїли м’яса. Та вийшли надвір, та й кочаються. Та й кажуть:

— Покочуся, повалюся, Телесикового м’яса наївшися! А Телесик з явора:

— Покотіться, поваліться, Оленчиного м’яса попоївши! А вони того не чують та й знов кричать:

— Покочуся, повалюся, Телесикового м’яса попоївши!”

4. Що значить “кочаються та кричать”?

Почнемо з останнього. Сцена 4 – опис принесення дитини в жертву з ритуальним людоїдством та оргією. А жінки=змії є жрицями матріархального культу. Сенс ритуалу в тому, щоб поглинути життєву силу Телесика та передати її своєму родові. Причому рід цей, виходячи з 3 – матрилінійний. Гадаю, тут ми бачимо темну сторону культу Рожаниць.

Очевидні паралелі з давньогрецьким  міфом про Ламію – і тут і там фігурує жінка=змія, яка поїдає власних дітей. Ламія в деяких версіях – дочка Гекати – теж “темні рожаниці”. І в греків, і тут поїдання власної дитини виступає як кара.

Загалом же, сюжет відображає конфлікт між патрилінійним родом, в особі Телесика та його батьків і давнім матрилінійним родом, який уособлюють антагоністки.  Патріархат у цьому конфлікті перемагає, здійснюючи в процесі наругу над давнім культом, внаслідок якої рід жінок-змій припиняється, що символізує сцена гризіння явора (думаю, що явір, який росте у дворі – це теж сакральний символ дерева життя).

Економічний аспект патріархального роду теж присутній: “— Тату, купіть мені золотий човник, срібне весельце. Я буду їхати на ріку, буду ловити рибку та й буду вас годувати. Купив йому тато золотий човник, срібне весельце та й поплив він рибку ловити. А баба йому несе їсти. ” Марксистові це вказує на зв’язок між становленням патріархального роду та зростанням значення праці чоловіків як продуктивної сили.

Моє 22 січня

Отже, рік минув

Хроніка моїх 22-23 січня 2014.

Ранок 22.01. Їду на акцію солідарності з затриманими раніше студентами до тюрми на Глибочицькій. Не встигаю. Вертаюсь додому.

Я живу у приватному секторі на вулиці Ціолковського. На вулиці біля дому помічаю машину та двох амбалів, які пильно стежать за перехожими.

Проходячи повз двері мого орендодавця, чую як він комусь пояснює, що ні, той, кого шукають його співрозмовники, не в нього.

Опинившись удома, дізнаюся про смерть Нігояна та беркутівську атаку барикад на Грушевського.

День 22.01
Вирушаю на Майдан. Страшно, що беркути підуть у наступ і почнуть стріляти, але намагаюсь перебороти страх. На Майдані зустрічаю однокашника з УФМЛ.Горять шини, й дим несе вітер з вулиці Грушевського понад Майданом у бік Бесарабки. На Майдані ламають бруківку й носять биту плитку на Грушевського, де барикади повернулися туди, де були до беркутівської атаки. Долучаюсь. Поряд зі мною ламають плитку типовий заробітчанин, скромно вдягнені жіночки та столичні хіпстери. Інструментів бракує на всіх.

Надвечір їду додому з думкою трохи відпочити, купити інструментів та повернутись. Вдома дізнаюсь про початок Варти в лікарні.

Пізнього вечора 22.01 їду до Жовтневої лікарні, де створюється перший пункт чергування. Вирішуємо розділити сили. Опиняюсь на лівацькій квартирі неподалік.

Ніч. 23.01 Випивши чаю, знову йдемо на Майдан. Підходимо до Єрвопейської. Телефоном дізнаємося, що в лікарні на Щорса проблеим з тітушками. Виникає план поїхати туди. Спілкуємося з Автомайданом. Розділяємося. Я опиняюсь у машині з двома автомайданівцями, які тут уперше й трохи туплять. Їдемо на Щорса. Трохи блукань, і ми знаходимо місце. Стоять розбиті машини, на тротуарі лежать чиїсь шапки.

Дізнаємося, що автомайданівців, які поїхали перед нами, захопили тітушки. Нема чого робити – вертаємось на Майдан. Холодно. Блукаю біля сцени. Зі сцени чую подробиці: виявляється, тітушки та беркутня заманювали автомайданівців у пастку. Якби ті мої двоє випадкових водіїв не тупили, то хтозна, де б я міг опинитись.

Вертаюсь додому з першим метро.

****

28 січня ВР скасувала диктаторські закони

Кратко об Украине в марксистских терминах. Ликбез для российских левых.

Разделение Украины на запад и восток – это миф. На самом деле, в Украине можно выделить не две, а три единицы: центр, запад и юго-восток.

Центр – национальное ядро, а запад и юго-восток – периферии, имеющие свою специфику. Отдельно еще можно выделить Полесье, но оно по всем параметрам очень близко примыкает к центру.

Самая главная ошибка, которую делают, пытаясь понять Украину – это меряние ее критериями центральной и восточной Европы. На самом же деле тут скорее будут пригодны аналогии из истории США.

Потому что Украина по большому счету сформировалась в процессе колонизации Дикого поля.

Continue…

Форум левых сил: товарищи, вас наебали

Сел, включил Харчикова и выполняя публично обещанное, написал аж целую статью на ЛС.



Форум левых сил, прошедший в Москве, и его резолюция о бойкоте КС оппозиции выглядят из Киева как привет из 90х. Во всяком случае, то, что КПРФ безоговорочно считается “левой”, а либералы – врагами – это оттуда.Точнее, это из октября 1993. Расстреляв тогда парламент, вокруг которого стояли рядом анархисты и баркашовцы, Ельцин повязал кровью красных с коричневыми, противопоставив их либералам.

Я не знаю, понимал ли он, что делал, но получился гениальный ход: часть социалистов оказалась в заложниках у коллективного Харчикова, а многие вполне себе социал-демократы – сторонниками Яблока, то есть связанными по рукам и ногам блоком с либералами.

Бонапартизмом называется такой режим, который держится, лавируя между противоборствующими общественными силами. Российский бонапартизм, разродившийся в конце концов путиномедведевым, держался и держится, опираясь попеременно то на либералов, то на красно-коричневых.

Между тем, нельзя не отметить, что внутренняя слабость левых, в том числе идейно-теоретическая, тоже играет на пользу режиму. Резолюция о бойкоте КС и размежевании с либералами есть по сути признание того, что для тех условно-левых, которые собрались на форуме, карлшмиттовское различение врагов и друзей гораздо важнее всех программ. Это нельзя не оценить как тяжелую болезнь левой. По сути, речь идет об утрате традиционной политической культуры социализма, в которой противники и союзники определяются, исходя из программных принципов, а не наоборот. Здесь не обошлось, конечно, без наследия сталинизма: коллективного Харчикова не было бы без позднесталинского советского патриотизма и антисемитского “дела врачей”. Continue…

Про розмежування з Тамарою Злобіною

Тамара Злобіна написала тут “матчасть для лівих феміністів”, де написано, що чоловіки-феміністи вважаються лише

” Союзниками, лояльність яких завжди під питанням – заслуги перед партією обнуляються опівночі, і жодних довічних індульгенцій самопроголошення феміністами не дає.”

Треба ще додати – “і яких ми готові продати й зрадити в будь-який момент” – це я про голосування за агресивних неолібералок типу Кужель.

А взагалі, я не можу назвати себе феміністом у розумінні Тамари. З двох причин

а) я не хочу бути вічним падаваном у тій авторитарній владній структурі, яку вона хоче збудувати. Я не збираюсь підтримувати феміністську бюрократію так само, як я проти сталіністської чи соціал-демократичної партійної бюрократії.

б) з тих самих причин, з яких я не називаю себе анархістом – це проста теоретична добросовісність, я сформований марксистською традицією, мислю як марксист і через марксистські поняття інтерпретую реальність. Тому звільнення жінки я мислю в рамках традиційного пункту марксистської програми про ліквідацію теперішньої форми шлюбу (до речі, цей пункт у Маркса з’явився дуже рано, в цьому – його розбіжності з Феєрбахом).

Більше того, своєю задачею я вважаю побудову такого теоретичного синтезу, який би інтегрував усю жіночу проблематику в соціалістичну програму, не залишаючи для Тамари та їй подібних буржуазних феміністок місця в політиці.

Далі, заклики “тримати свій фалічний класовий аналіз при собі” та голосування за Кужель я вважаю несумісними з _лівим_ фемінізмом, і відповідно, вважаю неможливою подальшу співпрацю з Тамарою в рамках проекту лівофеміністичною ініціативи. Я вважаю, що після цього Тамара має піти. Або, якщо решта стане на її бік, піду я. Тому що вважаю, що ініціатива, побудована на таких ідеях, лівою бути не може.

Яблочко киевское 2012. v. 0.1

По результатам краудсорсинга в фб. Из соображений единства формы в дело не пошли куплеты, не начинающиеся с “Эх яблочко”. Где можно было, я сохранил смысл и привел форму к единообразию

Эх яблочко
Да цвета золота
Растеряла Боротьба
Серпы-молоты

Эх яблочко
Да вареньице
Полюбила Боротьба
Комоедицу

Эх яблочко
Да под рубахою
Митингует Боротьба
С флагомахами

Эх яблочко
Да сбоку красное
Реформистский уклон
Вещь опасная

Эх яблочко
Да сахаристое
Будем рыбу кормить
Реформистами

Эх яблочко
Да под лопатою
Будем землю удобрять
Кандидатами

Эх яблочко
Бочок подбитенький
Кто на выборы
А мы на митинги

Эх яблочко
Да наливается
В ЦВК раскол
Намечается

Эх яблочко
Да на тарелочке
В Офензиве нет парней
Одни девочки

Эх яблочко
Да со сливою
Ходят вместе АСТ
С Офензивою

Эх яблочко
Да за воротами
Не ходите леваки
С патриотами

Эх яблочко
Да покатилося
А сектантство в рядах
Укрепилося

Эх яблочко
Куда ж ты котишься
В АСТ попадешь
Не воротишься