Безпека праці на українських шахтах залишається незадовільною. За даними державної служби гірничого нагляду, цього року на вугільних підприємствах було травмовано близько 4 тисяч шахтарів, а кількість загиблих склала 155 людей, що на 38 трагічних випадків більше, ніж торік. 90 відсотків смертельних випадків сталися на приватних вугільних підприємствах.
Ідеться головним чином про дрібні приватні підприємства, які працюють у вугільній галузі, зазначив в інтерв’ю Deutsche Welle директор Донецького науково-дослідницького вугільного інституту Борис Грядущий. Такі підприємства займаються відпрацюванням залишених запасів на вже закритих шахтах. Там широко використовують ручну працю. Люди користуються примітивною застарілою технікою, тому бракує елементарних норм безпеки праці, додав експерт.
Безпека виробництва – справа другорядна?
Звісно, на великих приватних підприємствах – флагманах вугільної галузі – використовують сучаснішу техніку. Але головна проблема – незалежно від того, сучасне підприємство чи ні, – це форма нарахування заробітної плати. Вона напряму пов’язана з обсягами видобутку вугілля. Тому і роботодавці, і шахтарі часто ігнорують норми безпеки заради більшого видобутку, сказав в інтерв’ю Deutsche Welle головний технічний інспектор Незалежної профспілки гірників України Сергій Сімєнко.
За його словами, насправді ніхто в Україні не зможе дати повної картини травматизму та гибелі на шахтах, оскільки ніхто не веде офіційної статистики трагічних випадків на нелегальних шахтах – копанках, якими рясніє Донбас. Переважно такі випадки просто не фіксуються. Надання ж правового статусу копанкам – питання, яке постійно підіймається, утім, так і висне в повітрі. Разом з тим, зауважує Сімєнко, «як можна легалізувати в ХХІ столітті підприємства, де все ще працюють за допомоги кайла та лопати».
