Аналіз «свободівського» законопроекту про заборону абортів.
05.04.2013 ВО „Свобода” було подано Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони штучного переривання вагітності (абортів) № 2646-1 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46457.
Нова законодавча ініціатива „народних обранців” має на меті встановити контроль за тілом особи та безперечно є інструментом для звуження існуючого обсягу прав особистисті. Свободівці пропонують розкинути відносини владного повеління на сферу, яка жодним чином не може регламентуватися ніякими наказами чи волею інших суб`єктів і спрямована на нівелювання найголовнішого природного права особи – права на розпорядження власним тілом.
Характерними та симптоматичними є мотиви для прийняття даного законопроекту, викладені в пояснювальній записці. Зокрема, після всім знайомих припущень, що начебто саме аборти (а не жахлива соціо-економічна ситуація в країні) є причиною демографічної кризи, вказано наступне:
З позиції економічної теорії та національної безпеки, довготривалий та стабільний розвиток економічних показників можливий лише в країнах із достатнім демографічним приростом. Адже ненароджені діти могли б бути майбутніми молодими працівниками, достойною заміною фахівців пенсійного віку на робочих місцях, винахідниками, платниками податків тощо.
Тобто націоналісти в основу покладають саме подальші вигоди від можливого народження дитини. Дійсно, механічне нарощення бази платників податків та наявність нових робочих рук для праці на благо капіталу неабияк вигідне правлячому класу.
Крім того, свободівці звично для них зіграли на полі „традиційних” та „християнських” цінностей:
З релігійної точки зору, загальновідомо, що усі християнські Церкви в Україні виступають проти аборту, вважаючи це людиновбиством.
Враховуючи, що Україна 28 липня 2013 року буде відзначати на державному рівні святкування 1025-ліття Хрещення Руси, цей законопроект є вкрай актуальним.
До слова, – завдяки цим „християнським” мотивам ми можемо впевнено розглядати даний законопроект в контексті широкого консервативно-клерикального наступу на свободу особистості. Розгорнутий аналіз парламентської глупоти можна прочитати у статті “Клерикальний консерватизм єднає владу та опозицію”.
Щодо наслідків прийняття, то вказується наступне:
Прийняття цього законопроекту сприятиме запобіганню смерті сотні тисяч жінок в України, збереженню їх здоров’я та дітородства, становленню високоморального суспільства нового покоління, а також виправленню невтішної демографічної тенденції, яка склалась в Україні внаслідок загальнодозволеності проведення штучного переривання вагітності.
Дані припущення свободівців є довільними. Але світова практика свідчить про доведеність того факту, що введення заборони проведення легальних абортів спричинить вал абортів „чорних”, що в свою чергу призведе до зростання смертності та невиліковних пошкоджень організму жінки. Цікаво, що ненавистники радянської влади йдуть протореним сталінським шляхом – аборти в СРСР було заборонено в 1936 році, – після цього значно зросла смертність від незаконних абортів та рівень дітовбивства. Дуже характерним є те, що ВО „Свобода” в своїй діяльності повторює слово в слово найогидніші ініціативи сталінського СРСР.
Щодо самих змін до законодавства, то пропонується, зокрема, внести зміни до Цивільного кодексу України наступного змісту:
Ненароджена дитина має право на життя з моменту її зачаття та не може бути його позбавлена, крім випадків, передбачених законодавством.
Тобто, таким чином, жінка позбавляється права вибору – робити аборт чи ні, та підлягає покаранню за аборт.
Щодо покарання, то пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України:
Стаття 134. Незаконне проведення операції штучного переривання вагітності (аборту)
1. Проведення операції штучного переривання вагітності (аборту), крім випадків, передбачених законодавством, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. У разі проведення операції штучного переривання вагітності (аборту) у випадках, передбачених чинним законодавством, особою, яка не має спеціальної медичної освіти, така особа карається позбавленням волі на строк до семи років.
Стосовно „випадків, передбачених законодавством” коли аборт все ж зробити можна буде, то пропонується наступне:
Забороняється штучне переривання вагітності, за винятком таких випадків:
1) якщо вагітність несе пряму загрозу життю вагітної жінки;
2) наявності медичних показань щодо патології плоду, несумісної з життям дитини після народження;
3) доведених у судовому порядку фактів зачаття дитини в результаті зґвалтування.
До речі, хотілося б поставити питання свободівцям на рахунок третього пункту „дозволеного” ними аборту: а що робити у випадку, коли справа про згвалтування розслідується та слухається у суді значний час? Досудове розслідування та судовий розгляд у таких справах може тривати навіть і більше дев`яти місяців.
Більше того, свободівці пропонують ввести відповідальність за…. висловлювання про те, що аборт не є вбивством. Пропонується доповнити ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення наступною нормою:
Публічне висловлювання про те, що зачата дитина, яка ще не народилася, не є людиною, а штучне переривання вагітності (аборт) не є вбивством, у тому числі публічне висловлювання та заклики до штучного переривання вагітності (аборту), тягне за собою накладення штрафу на особу, яка це вчинила, в розмірі від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Отже, вводиться цензура стосовно будь-яких дискусій стосовно права жінки на аборт.
Також пропонується внести зміни до Закону України „Про лікарські засоби” стосовно заборони продажу будь-яких абортивних засобів.
Отже, ми бачимо в цьому законопроекті черговий наступ на права особи, – в даному випадку – на право жінки робити власний вибір та бути сувереном свого власного тіла. Вважаємо, що даний законопроект є симптоматичним в планомірному наступі держави, метою якого є обмеження членів суспільства в їх правах та дисциплінування людей задля більш успішної їх експлуатації та використання у цілях влади і капіталу.
