Резолюція з’їзду АСТ. «Про фемінізм та анархізм»
Останнім часом ми чуємо багато критики на адресу фемінізму як буржуазного руху від людей, котрі називають себе соціальними революціонерами, лібертарними комуністами та іншими епітетами, що накладають на них певні зобов’язання. Антифемінізм цих нібито анархістів доходить до того, що вони забороняють товаришкам виходити на акції з анархо-феміністською символікою. Нагадаємо про історію питання. Від часів формування ранньої соціалістичної думки з початку 19 століття стосунки між статями були в центрі дискусій та програм соціального визволення. Домарксистський та доанархістській соціалізм був досить профеміністичним. Не в тому сенсі, що він обстоював необхідність окремої жіночої політики, а тому, що сповідував принцип звільнення людей, емансипації всіх експлуатованих та пригноблених. Пізніше ситуація змінилася і представники окремих соціалістичних течій почали запозичувати у буржуазії певні консервативні цінності. Так, Прудон, наприклад, сповідував ідеї чоловічої зверхності. Ці реакційні погляди почали поширюватися серед міських пролетарів після поразки революції 1848 року. І це не можна було вважати здоровою реакцією. Дослідниця історії анархізму, соціалізму та фемінізму Антьє Шруп зазначає: «Помимо общего репрессивного политического положения, при котором фундаментальные общественные изменения казались утопическими, некоторое стремление со стороны рабочих к «обуржуазиванию» тоже играло свою роль: «неработающая» жена постепенно становилась статусным символом, который мог обозначить социальный подъём пролетарских семей (и оставался им до 1960-х годов).» У той самий час
Read More