Міністерством соціальної політики оприлюднено проект нової редакції Закону України «Про зайнятість населення». Нинішньому закону «інкримінується» застарілість, тому що він прийнятий в епоху становлення ринкової економіки. Проект, розроблений під керівництвом віце-прем’єра Сергія Тигіпко, містить ряд положень, які скорочують права людей праці. Перш за все, Державну службу зайнятості можуть обмежити в повноваженнях щодо захисту вже найнятих працівників. Частина 2 статті 19 чинного Закону дозволяє службі вносити пропозицію місцевій владі про заборону звільнень працівників на строк до 6 місяців. Місцева влада може зобов’язати роботодавців не проводити звільнення (за умови компенсації витрат роботодавцям). У Проекті цієї норми немає.
Згідно зі статтею 4 Проекту, під категорію зайнятого населення підпадають не тільки працюючі за трудовими договорами і самозайняті особи, а й люди,забезпечені роботою за цивільними договорами. Нагадаємо, що до чинного Закону внесені зміни від 25 грудня 2008 року, визнають «зайнятими» членів сільських господарств. Передбачалося, що норма введена як тимчасова і мотивована «зменшенням впливу фінансової кризи на сферу зайнятості». У новому ж законі вона передбачена спочатку, незважаючи на заяви членів уряду про подолання кризи. На думку профспілок, віднесення селян і працюючих за цивільними договорами до зайнятого населення є приховуванням безробіття.
Зміниться порядок працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту. Зокрема, до цієї категорії, як і тепер, будуть віднесені жінки передпенсійного віку. Однак такими будуть визнавати жінок «за 2 роки до пенсії», а не тих, що досягли конкретного віку, як зараз (53 роки). Норма Проекту враховує перспективу підвищення «жіночого» пенсійного віку до 60 років.
Сьогодні підприємства, де зайнято понад 20 осіб, змушені надавати 5% робочих місць пільговим категоріям громадян. А згідно Проекту, підприємства з кількістю працівників від 20 до 50 осіб повинні створити лише одне «квотоване» місце. Якщо ж трудовий колектив складає більше 50 чоловік, то гранична квота – 2%. Отже, кількість «пільгових» місць знизиться як мінімум в 2 рази. Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень, квота для молоді (яка закінчила навчання у будь-яких навчальних закладах, демобілізувана з армії і яка вперше приймається на роботу) буде визначатися не місцевою владою, а самими підприємствами.
За Законом за кожну відмову прийняти працівника за квотою накладається штраф у розмірі 4-х мінімальних зарплат. Проект же зменшує розмір санкції в 2 рази.
Серед напрямків державної політики в сфері зайнятості проголошується «захист національного ринку праці».
У проекті закону зафіксовано, що наймання іноземців, що приїжджають для працевлаштування, здійснюється лише за наявності дозволу для роботодавця і самих працівників (термін дії – до 1 року). Однак отримати його можна тільки за умови, що в певному регіоні відсутні кваліфіковані кандидати на вакансію – громадяни України. Подібна практика і зараз діє у відповідності з пунктом 2 “Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства” (затверджено постановою КМУ від 8 квітня 2009 року № 322). Однак Проект наказує роботодавцю обмежити кількість іноземців половиною кваліфікованих працівників, а також прямо забороняє видачу дозволів на некваліфіковану працю.
Відзначимо, що в Україні трудова міграція і в кризові роки не була перешкодою для працевлаштування, так що незрозуміло, навіщо пропонувати таке нововведення під час переходу до «стабільності та економічного зростання». Запропонований захід може посилити міжнаціональну ворожнечу між трудящими, але вирішити проблему безробіття він не зможе — кількість приїжджих на роботу в Україні іноземців мізерно мала. Хоча сам факт існування такого проекту може посприяти консолідації іноземців та українських громадян, яких теж дискримінують запропоновані норми.
Джерело: “Хроніка самозахисту”
