Ми, учасники студентського контр-форуму “Інший бік освіти” (Київ, 22-23 вересня 2011), учасники студентських спілок, студентські активісти, аспіранти, школярі, викладачі та вчителі, батьки з різних країн стурбовані тенденцією до комерціалізації освіти і неоліберальними реформами у галузі. Тому вимагаємо від учасників форуму, присвяченому європейській вищій освіті, «Education Systems in Europe in the 21st Century», що зібралися цими днями у Києві задля обговорення та вироблення основних пріоритетів у реформування освіти, включити до них наступні пункти:
1. Зупинити комерціалізацію освіти
Реформи в галузі освіти останніх років поглиблюють її комерціалізацію та перехід на ринкові рейки. Це робить знання недоступним для людей, що не можуть за них платити. З іншого боку, це погіршує якість освіти. Ми вважаємо, що освіта – це право кожного, а не привілей.
2. Розпочати боротьбу з глибинними причинами ксенофобії.
Причиною розвитку ксенофобії є соціальні й економічні умови. Сьогоднішня політика у сфері освіти робить останню недоступною для більшості, поглиблюючи соціальну нерівність і, як наслідок — ксенофобію, відчуження та ультраправий популізм. Задля реального подолання ксенофобії необхідно створити умови, коли кожна людина зможе реалізувати себе та задовольнити свої потреби, буде критично мислити. Система освіти має сприяти цьому.
3. Зупинити процес переведення освіти на “самозабезпечення”, збільшити державне фінансування.
Як і всі галузі соціального забезпечення, освіта не повинна приносити прибутку, а отже не може бути комерційним підприємством.
4. Запобігти скорочення об’єму викладання фундаментальних дисциплін.
Скорочення викладання фундаментальних дисциплін, спеціалізація освіти, дозволяє скоротити витрати на навчання студентів, проте робить їх обмеженими певним видом діяльності. Такий робітник дешевше коштує на ринку праці, він не стає ні універсальним працівником, ні розвиненою людиною, його соціальне та професійне мислення обмежене. В цілому це призводить до деградації суспільства, до кризи науки, а надалі й технології і суспільного прогресу.
5. Зупинити процес погіршення побутово-житлових умов студентів і матеріально-технічної бази університетів.
Для якісного здобуття знань студентам необхідно забезпечити гідні і комфортні умови проживання в гуртожитках, якісні сучасні лабораторії, бібліотеки, спортивні снаряди, умови для культурного розвитку та дозвілля, інфраструктуру. Комерціалізації освіти та скорочень видатків на неї позбавляє більшість студентів та викладачів цих необхідних благ і робить їх платними.
6. Забезпечити функціонування незалежних учнівських, студентських спілок та органів учнівського, студентського і викладацького самоупраління, їх вплив на політику університету та надати доступ до управління навчальними закладами.
Не ректори і адміністрація – хазяї шкіл і університетів. А ті, хто там навчає і навчається. Навчальний заклад має керуватися демократичними органами студентсько-викладацького самоуправління. Саме вони, а не лояльні до начальників кар’єристи, мають вирішувати всі питання, що стосуються шкільного і університетського життя. Школярі, студенти та викладачі, а не бюрократи, мають визначати навчальні плани, надавати акредитацію та наукові ступеня, розподіляти кошти університету. Це є справжня автономія.
7. Зупинити процес знецінення дипломів.
Сьогодні навіть людина з вищою освітою не може розраховувати на кваліфіковану та гідно оплачувану працю, особливо якщо ця освіта здобута не в елітному виші. З іншого боку, тенденція до деградації освіти призводить до того, що людина, здобувши освіту, не є широко освіченою та різносторонньо розвиненою людиною. Освіта має навчати людину критично мислити.
8. Виборність адміністрації навчальних закладів.
Чиновники обираються знизу, а не призначаються зверху. Школярі, студенти та викладачі повинні самостійно формувати адміністративний апарат навчального закладу на основі прямої демократії та імперативного мандату. Це єдиний шлях подолання корупції та деспотії.
Вимоги щодо освіти в Україні:
– Зменшити існуюче навчальне навантаження на викладачів та ввести повноцінну оплату та заохочення наукового компоненту їх діяльності.
– Мінімальна стипендія – на рівні прожиткового мінімуму.
Стипендія – не привілей, а право кожного. Будь-яка зміна критеріїв нарахування стипендії, що призведе до зменшення кількості тих, хто її отримає, є неприпустимою.
– Друга вища освіта мусить бути безкоштовною.
– Зменшити навчальне навантаження студентів. Встановлення кількості годин за один кредит ЄКТС (credit ECTS) в проміжку від 27 до 30 годин.
– Погіршення прав студентів і викладачів на догоду проведенню Євро-2012 є неприпустимим. Збільшення академічного навантаження на викладачів та ущільнення графіку для школярів та студентів повинно бути скасованим.
– Ні – скороченню державного замовлення. Збільшити державне замовлення до 75% від загальної кількості ліцензованих місць. Державне замовлення повинно відбуватись прозоро, за участі експертів та громадськості. Задля цього повинні бути розроблені нові, чіткі правила його проведення.
– Реальна академічна, фінансова та адміністративна автономія університетів. Можливість створення власних навчальних програм та переліків спеціальностей, розпоряджання коштами під контролем громади університету, а не міністерства та влади, можливість самостійно визначати умови прийому та роботи працівників та викладачів університету.
– Аспірантура мусить бути передусім науковою діяльністю, а не бюрократичною тяганиною. Молоді науковці повинні отримувати гідну оплату праці, а не третину чи чверть ставки асистента. Перелік допустимих наукових видань та конференцій повинен відповідати розвитку науки і мусить виходити далеко за межі ВАКівських.
– Вільний вибір предметів. У свою чергу кафедри та університети повинні бути забезпечені умовами, які дозволять пропонувати широкий спектр курсів на вибір.
– Цілодобовий та безперешкодний доступ до гуртожитків. Місячна вартість гуртожитків – не вище 20% від мінімальної стипендії.
– Гендерна дискримінація при прийомі до вишів, у навчальному процесі та при поселенні у гуртожитки є неприпустимою.
– Ні – статевій сегрегації (та сексуальному апартеїду)! Спільне проживання дівчат та хлопців у гуртожитках за взаємною згодою.
– Забезпечити всіх іногородніх студентів гуртожитками. З цією метою мусить бути реалізована національна програма з будівництва студентського житла.
– Замість примусових відпрацювань для випускників – вільний вибір, гарантоване перше місце роботи, пільгове молодіжне житло та гідні умови праці в першу чергу для тих, хто працює в «непопулярних» районах.
– Повна екстериторіальність вишів. Заборона знаходження співробітників міліції, силових структур та спеціальних служб на території навчальних закладів без дозволу студентського самоврядування та профспілок.
– Скасувати вже чинні платні послуги в навчальних закладах плати та не допустити введення нових.
– Держава мусить забезпечити повну середню освіту кожному, незалежно від місця проживання, походження та рівня доходів.
– Надати пільги для студентів на проїзд у всіх видах громадського транспорту (в тому числі і міжміського) протягом усього року.
– Створити в університетах дитячі кімнати, аби батьки-студенти чи -аспіранти мали змогу поєднувати навчання та догляд за дитиною.
– Вільне використання школярами і студентами шкільних і університетських приміщень поза навчальним часом.
– Дієва протидія розповсюдженню ксенофобських, расистських, шовіністичних поглядів у закладах освіти та науки. Боротися з першопричинами, а не тільки проявами ксенофобії.
– Ні – клерикалізації освіти!
– Припинити ганебну практику закриття науково-дослідних та навчальних закладів.
