На першій шпальті “Нової Тернопільської Газети” була опублікована замітка про бійку, що сталась у місцевому барі. Відверто расистська стаття супроводжувалась образливою ілюстрацією, на якій мавпи, покликані зображати іноземних студентів, обіймали заплакану дівчину зі світлим волоссям. “Африканці та араби побилися за наших дівчат “,” лилася чорна кров “- вже ці слова дозволяють оцінити рівень ксенофобії даного тексту.
Але важлива не лише форма, а й зміст. Автор статті усіма силами намагається вселити читачеві думку про те, що приїжджі студенти є джерелом кримінальної небезпеки. Подібні публікації у виданнях, орієнтованих на масову аудиторію, безумовно, підвищують рівень ксенофобії.
Відповіддю на пропаганду расизму має стати засудження і цивільний бойкот. Не слід апелювати до держави і просити у неї захисту – апарат цензури все одно буде використовуватися для придушення інакодумців. З ксенофобією потрібно боротися самостійно – прямою дією. А брехливу пропаганду можна перемогти, доносячи до людей правду. Слід провести кампанію серед власників газетних кіосків і серед рекламодавців. Пояснити їм, якими збитками репутації загрожує співпрацю з расистами. Якщо опублікована стаття є виразником редакційної позиції, а не проявом непрофесіоналізму, то “Нова Тернопільська Газета “повинна піддатися бойкоту.
Ми закликаємо іноземних студентів, які навчаються в Україні, об’єднуватися для захисту своїх прав, приєднуватися до незалежних профспілок чи утворювати свої. Пам’ятайте, расизм і ксенофобія в рівній мірі образливі і неприйнятні не тільки для приїжджих, а й для місцевих жителів. З цією хворобою необхідно боротися разом, на всіх рівнях.
Ми не повинні сподіватися, що держава переможе расизм за нас, і що вона всерйоз захоче це зробити. Саме політики, як правило, є розповсюджувачами расизму, використовуючи старий принцип “розділяй і володарюй”.
Коли заступник міністра освіти пише підручники про “расологію”, коли мейнстрімові ліберальні політики вступають в союз з ультраправими бойовиками, коли влада і опозиція в рівній мірі стараються розпалювати ненависть до мігрантів – це все симптоми однієї і тієї ж хвороби.
Національної ворожнечі політиків ми повинні протиставити єдність людей, що борються за свої соціальні права та громадянські свободи.
Свобода, рівність, глобальна солідарність!
