Лист з гуртожитку НУБіП

Після старту кампанії проти поборів та експлуатації студентів в НУБіП до нас почали надходити листи зі скаргами від студентів.
Дана історія яскраво говорить про умови в гуртожитку, де проживають автори. Всім відомо про негідний стан житла для інгородніх студентів, але мало хто здогадується, що в ньому можуть бути настільки жахливі умови й тоталітарні порядки.

“Таке враження, ніби ми в’язні, а не студенти в гуртожитку. Всюди камери, і біля душу теж. Нам заборонено користуватися будь-якими побутовими електроприладами через несправну електропроводку, хоча взимку обігрівачі просто необхідні. Вікна старі, з щілинами та вибитими шибками, а столярних послуг не дочекатись. При цьому наші сусіди – 5й та 7й гуртожитки, вже мають металопластикові вікна та утеплені стіни, проте всі роботи з утеплення проводили зимою. Вони просувалися мляво і студенти мерзли. Врешті-решт роботу закінчили, але уже влітку, коли наявність великих щілин та дірок була вже не критичною.

Подейкують, що наш гуртожиток за документами вже давно має євроремнот, а відповідно, наша черга до нього вже не дійде. При цьому оплата за гуртожиток і в нас, і в тих, у кого зробили ремонт – однакова.

Ще кілька років тому весь наш гуртожиток заселяли тільки ветеринари, але згодом почали підселяти й студентів з інших факультетів. За три роки виселень та заселень вийшло так, що гуртожиток ущільнили, доводячи кількість студентів на одну кімнату до 6ти чоловік. Студентів педагогічного факультету весь час кидають по різним гуртожиткам, ніколи не закріплюючи за ними права на житло надовго.

Окрім плати за гуртожиток за квитанцією, з нас незрозуміло чому вимагають ще й по 50 грн за душ. Іноді ще здирають гроші на охорону, “благодійність” і так далі. Гроші видаються на руки і невідомо куди потім йдуть. Раз на півроку нам відключають гарячу воду, на два тижні, і роби що хочеш. А в нашому душі, де є 10 облуплених і зацвілих кабінок на всіх дівчат гуртожитку, часто можна плавати. Затоплює майже щодня. Працює це щастя вранці з 6 до 9, а наступний раз лише з 15 до 22, і все. А туалети такі, що їх важко назвати туалетами – дірка в підлозі, підтікаючі бачки і поламаний злив, а вікна не зачиняються навіть зимою.

Ще нам можна приводити гостей лише з 16 до 22 вечора, і ні в який інший час. Щотижня в четвер 1 та 2 курси відпрацьовують “суботники” – миють і чистять усе, а кожен місяць кімнати по черзі мусять вимити весь поверх, кухні та сходи.

Раніше нас обслуговував один інтернет провайдер, а згодом його, без нашого відома, змінили і змусили нас оплачувати прокладення нових дротів. В нового плата виросла вдвічі, а ще з’явились правила, за якими корустувач ледь не боржник. Багато хто сильно влетів на гроші, аби відновити своє право користуватися інтернетом. Зараз щоб поповнити рахунок, треба бігати по гуртожитку й шукати привілейованих осіб, які продають картки та беруть собі комісію. Інших способів немає. До того ж встановлювати власний роутер заборонено – за це можуть “покарати”.

Члени нашого правління – студрада – дозволяють собі заходити до наших кімнат коли їм заманеться, без запрошення. Доречі, нещодавно пройшли “демократичні вибори” голови студради. По кімнатам ходили старости поверхів (доречі, невідомо ким і в який спосіб обрані) і повідомляли нас про кандидатів. Мовляв, їх всього три – дехто Тарас Савчук і “ще якісь дві дівчини”. На голосування мали право йти лише по одній людині з кімнати. Через тиждень після цього член студради пробігся по кімнатах, зігнав “колегію виборців” на перший поверх голосувати. На зазначені 18-00 ніхто не збирався проводити голосування, і люди просто стояли в коридорі та чекали. Багато хто втомився чекати студради, яка щось вирішувала за зачининеми дверима, і пішов до себе. Через деякий час повідомили, що “переможець” – Тарас.”