19 жовтня кілька десятків лівих та профспілкових активістів провели антифашистську акцію, під час якої пройшлися маршем до офісу партії «Свобода» у центрі Києва. Метою акції було привернути увагу суспільства до фактів ультраправого вуличного насильства, кількість яких за останній рік суттєво зросла. Активісти заклеїли будинок, в якому знаходиться офіс, плакатами із закликом «роззути очі» та припинити замовчування нападів зі історони ультраправих.
Колона з близько 40 осіб рушила від станції метро “Університет” до офісу партії «Свобода». Там вони заклеїли стіни будівлі антифашистськими плакатами та розмалювали асфальт біля входу. Двері офісу були марковані фашистською символікою, аби вигляд партійного приміщення відповідав його суті.
Саме на представників «Свободи» та футбольних хуліганів, з якими тісно співпрацює партія, ліві покладають відповідальність за численні атаки на громадських активістів. Так, за останній час відбулася ціла серія нападів:
08.03.2012 – на члена студентської профспілки «Пряма дія» Олексія Бумагіна після феміністичної акції з нагоди 8-го березня напали двоє свободівців, яких він впізнав. І хоч Олексій відбився, у нього було поцуплено гаманець.
21.05. 2012 – Мовчан Андрій, журналіст, лівий активіст став жертвою нападу групи ультраправих. Йому розбили голову, коли він йшов на інтерв’ю телеканалу «Інтер».
01.12.2012 – у Тернополі націоналісти спробували зірвати презентацію журналу соціальної критики «Спільне», присвяченого порушенню трудових прав.
08.12.2012 – акція, присвячена дню захисту прав людини, закінчилася бійкою зі свободівськими провокаторами. У той же вечір були здійснені напади на кількох участників акції.
15. 04.2013 – було здійснено замах на життя активіста Автономної спілки трудящих Влада Н. Біля метро Дорогожичі його вдарили ножем і тільки миттєво надана перша допомога врятували Владові життя.
08.07.2013 – дописувача “Лівого берега”, журналіста Георгія Ермана оточило п’ятеро нападників і змушували вигукувати націоналістичні гасла.
22.08.2013 – на активіста «Прямої дії», випускника Києво-Могилянської академії напали 3 неонацистів у хірургічних масках, вигукуючи «шавка» – традиційне для неонацистів спосіб позначення представників антифа-руху (яким Богдан, до речі, не був). Богдана було шпиталізовано із забоями та струсом мозку.
11.09.2013 – на активіста Громадського руху «Чесно» та члена незалежної студпрофспілки “Пряма дія” Павла Миронова у центрі Києва був скоєний напад. Павло отримав черепно-мозкову травму і лише недавно вийшов з лікарні.
16.10.2013 – у Львові на 2 активістів з “Боротьби” напала група з 10 наці-хуліганів, озброєних травматичною зброєю. Хлопцям нанесли чисельні травми.
«Це тільки найбільш кричущі факти. Та навіть вони переважно не дістали достатнього розголосу у суспільстві та мас-медіа» – заявляють активісти. «Час розплющити очі та не відвертатися від реалій. Існування фашизму в Україні та правого терору проти інакомислячих – реалії нашого суспільства, які необхідно визнати. А націоналізм такого гатунку, який сповідує ВО “Свобода, чітко маркувати як явище фашизму”».
Також ліві активісти різко засуджують провладний «антифашизм» Партії Регіонів, що скоріше дискредитує справжній антифашистський рух та відкриває дорогу фашистській ідеології. «Саме партія влади винна у небувалому зростанні популярності ультраправої ідеології та ескалації вуличного насильства» – переконані активісти.
До того акції солідарності пройшли у кількох країнах Європи та світу, зокрема у Берліні, Варшаві, Мюнхені, Стамбулі та Будапешті.
