Г.С.
Що таке пограбування банку порівняно з заснуванням банку?
Бертольд Брехт
Не дивлячись на те, що критика банків та інших фінансових установ вже стала в сучасному світі, так би мовити, „модним трендом”, ми все ж таки бажаємо присвятити дану статтю саме банківським установам. Але в даній статті мова піде не про Goldman Sachs, Citigroup, Morgan Stanley та інших фінансових монстрів і їхній вплив на світову економіку, а про відносини з банками пересічних людей, зокрема, – про відносини кредитування населення та про вкладення населенням власних коштів на депозитні рахунки в банках, про узагальнені ризики даних відносин та про те, чи є сенс взагалі вступати в будь-які відносини з банками.
Почнемо з кредитування.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Отже, перше на що варто звернути увагу при укладенні договору – це на те, чи є процентна ставка по кредиту „твердою” або „плаваючою”.
В разі якщо Ви все ж таки підписали договір зі змінюваною процентною ставкою, то відповідно до ч.4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Тобто, банк зможе підняти розмір процентів за кредитом які Ви зобов`язані будете йому сплатити відповідно до погоджених з Вами умов. Але навіть у випадку підписання такого договору, банк має неухильно додержуватися приписів ч.4 ст.1056-1 і в разі підвищення процентної ставки письмово повідомити Вас про таке підвищення, також підвищення може бути здіснено лише на умовах викладених у кредитному договорі, – не будуть відповідати закону дії банку з підвищення ставки, якщо таке підвищення не було обумовлено в угоді з позичальником.
Крім того, згідно ч.5 ст.1056-1 Цивільного кодексу України індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об’єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
Згідно ч.6 ст.1056-1 у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Хоча ми категорично не рекомендуємо підписувати договори зі змінюваною процентною ставкою, однак якщо Ви все ж таки уклали такий договір, звертайте увагу на те, чи виконує банк приписи наведених вище норм законодавства та чи не зловживає він при підвищенні процентної ставки.
Також, перед підписанням кредитного договору варто уважно ознайомитися з текстом такого договору на предмет „самодіяльності” банку, що не відповідає чинному законодавству. Звичайно, в даному випадку ідеальним варіантом було б отримання консультації правника, адже пересічна людина без юридичної освіти може прогавити важливий момент в договорі, який в подальшому може обернутися негативними правовими наслідками.
Крім того, поширеною є практика, коли позичальнику взагалі не демонструють текст кредитного договору, пропонуючи лише заповнити відповідну заявку на укладення договору, а сам текст обіцяють пізніше надіслати на його адресу. Рекомендуємо Вам уникати таких ситуацій, адже Ви, фактично, купуєте „кота у мішку” – невідомо, що буде прописано в договорі, який Ви отримаєте. Зазвичай, працівник банку буде запевняти Вас, що нічого страшного та невигідного в такому тексті договору не буде, але навіть якщо припустити чесність банку (припущення про чесність банку вже є оксюмороном), то все ж таки варто керуватися головним принципом самозахисту при укладенні будь-яких договорів – уважно читати та аналізувати кожен його пункт. Тому ще раз застерегаємо Вас від поспішних дій при укладенні договору.
Крім того, ситуація з прогнозуванням ризиків отримання банківського кредиту є складною через те, що кредитні договори різних банків відрізняються один від одного і універсального рішення проблем, що випливають з кредитних правовідносин немає, натомість необхідно індивідуально підходити до вирішення конкретних питань взаємовідносин з банками.
Але одну універсальну пораду в ситуації конфлікту з банком все ж таки можна дати – намагайтеся не доводити справу, що виникає з кредитних правовідносин до позову банку проти Вас через несплату кредиту. Ця порада грунтується на тому, що в разі прострочення Вами платежів, несплати кредиту банк для захисту свого інтересу подасть на Вас позов до суду задля стягнення заборгованого. Звичайно, в такій ситуації варто звернутися до професійного правника, що буде представляти Ваші інтереси в суді, але на жаль, практика вчить, що в в більшості випадків в подібній ситуації можна виграти лише час. Зокрема, навіть в ситуаціях коли банк має в суді не стовідсоткові шанси, а навіть доволі хитку позицію, зазвичай суди вирішують справи на користь банків, – багато хто з юристів, що мали практику судових спорів з банками вказують на те, що усталеною є практика „роботи” банків з суддями, що розглядають такі справи, – таким чином в подібних ситуаціях в разі змови представників фінансового капіталу з корумованою державною владою утворюється вибухонебезпечна суміш, що не залишає простому позичальникові жодних шансів на порятунок з фінансової кабали. І в результаті, в більшості випадків, позичальник має сплатити банку в примусовому порядку основну суму боргу, проценти, штрафні санкції та ще й гонорар своєму юристу, що вів справу в суді.
В разі ж програшу справи в суді та набрання рішенням законної сили, Ви зобов`язані будете сплатити на користь банку визначену в рішенні суму. В іншому ж випадку стягнення буде проводитися державною виконавчою службою відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”. Ми не будемо детально зупинятися на процедурі стягнення, але про декілька моментів, про які необхідно знати, все ж попередимо:
По-перше, при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження, банк має право (і зазвичай завжди ним користується) просити у державного виконавця накласти арешт на все Ваше майно, а виконавець зобов`язаний буде це зробити. Це означає, що Ви не зможете розпоряджатися своїм майном, на яке накладено арешт, а в разі продажу чи іншого розпорядження таким майном, Ви фактично здійсните злочин передбачений ст.388 Кримінального кодексу України.
По-друге, в разі якщо було відкрито виконавче провадження, лише державний виконавець має право здійснювати дії щодо стягнення – це не може бути банк, колектори або інші особи.
По-третє, якщо Ви заборгували невелику суму – відповідно до ч.7 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження” у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється, у такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Отже, якщо у вас є лише одне помешкання, а заборгована сума менше десяти мінімальних заробітних плат, звернення стягнення на нього проводитися не буде.
Звичайно, в разі відкриття виконавчого провадження є багато варіантів для того, щоб виграти час, або мінімізувати негативні наслідки для себе, втім, банки – це хижаки та серйозні гравці, що не дадуть Вам змоги уникнути негативних наслідків в разі порушення кредитного договору, з яких би причин це не сталося.
Також, декілька слів потрібно приділити так званим кредитам з „нульовим відсотком”. На практиці при ознайомленні з умовами таких кредитних догорів дійсно випливає, що формально банк утримує нуль відсотків за користування кредитом. Але такі кредити все ж не є безкоштовними для позичальника – банк може брати за оформлення кредиту комісію, також на позичальника покладається обов`язок сплати «страхування ризику» тощо. Тому в данному випадку має місце гра слів та маніпулювання поняттями з боку банку – отримуючи «безпроцентний» кредит, Ви все ж таки зобов`язані сплатити певні кошти окрім основного боргу за кредитом. Але позичальнику в даній ситуації абсолютно байдужа правова природа даного платежу, та те як буде називатися платіж – процент, комісія, страховий платіж, данина чи подушна подать – суть залишається незмінною.
Більше того, поширеними є випадки, коли договір з банком містить третейську угоду. Третейська угода – це домовленість сторін про те, що спір між ними буде розглядатися не державним судом, а третейським судом, що його було утворено в приватному порядку. Рішення такого суду є остаточним та не підлягає оскарженню (окрім деякої кількості формальних підстав та через заінтересованість суду, за якими рішення може бути скасоване компетентним державним судом, або судом може бути відмовлено у видачі виконавчого документа). Не викликає сумніву, що такий третейський суд буде „своїм” для банку і у Вас не буде жодного шансу довести будь-що у недержавному третейському суді, який, скоріш за все було утворено саме для обслуговування інтересів фінансової установи.
Отож, незважаючи на те, що вищевказане – лише незначна частина, м`яко кажучи, негативу, що може внести в Ваше життя банківський кредит, хочемо поставити принципове питання про доцільність отримання кредитів, які зараз так широко рекламуються майже усіма діючими в Україні банками. Рекомендуємо не йти на сліпе мавпування загальної в наш час практики отримання кредитів на купівлю товарів, без яких Ви в принципі можете обійтися – модних гаджетів, техніки та інших не життєвоважливих речей. Окрім вищевказаних в статті ризиків, у кожного позичальника присутній найпринциповіший ризик – стабільність доходу з якого Ви будете віддавати кредит. А в Україні, нажаль, жодна людина не може стовідсотково бути впевненою в тому, що завтра буде отримувати той самий дохід у того самого роботодавця і чи не залишиться вона „на вулиці” без засобів до сплати боргу. Тут сваволя одного капіталіста-роботодавця може спричинити Ваше стрімке падіння в лещата до капіталіста-банкіра. Рядовий позичальник в таких відносинах опиняється між Сциллою та Харибдою.
Тому, аби спати спокійно та не ризикувати своїм майном і грошовими коштами, категорично рекомендуємо не користуватися банківськими кредитами для задоволення потреб, що не мають вирішального значення. Рекомендуємо звертатися до банку лише в разі критичної форс-мажорної ситуації – хвороби, необхідності лікування тощо. І навіть в цьому разі бажано спершу спробувати отримати позику від знайомих людей, яким Ви довіряєте, а не стрімголів йти до банку.
Тепер поговоримо про депозити.
Відповідно до ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Тобто, Ви надаєте банку в розпорядження певну грошову суму, очікуючи виплати Вам обумовлених відсотків та повернення самого вкладу.
Найбільш цікавим для вкладника моментом відносин, пов`язаних з депозитними рахунками є повернення вкладу.
Згідно ч.1 ст.1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладаєтьсяна умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Отже, законодавством встановлено укладення договору про видачу вкладу на першу вимогу та про видачу через деякий строк.
Але важливо знати та пам`ятати про положення ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України про те, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Отже, якщо Ви навіть вклали гроші до банку та домовилися про те, що заберете їх, скажімо, через рік, але раптово передумали на наступний день та звернулися до банку з вимогою про їх повернення – банк зобов`язаний повернути їх незважаючи на попередню домовленість про повернення їх через визначений строк. Як свідчить наведене вище, положення договору, що обмежує Ваше право отримати вклад за першою вимогою є нікчемним в силу прямого порушення закону.
В разі відмови банку видавати вклад на першу вимогу демонструйте йому наведені вище норми законодавства.
Та все ж на практиці зустрічаються ситуації невиплати банком депозитів на вимогу вкладника до спливу строку визначеного договором, або повне ігнорування вимог вкладника навіть після визначеного строку.
В такому разі ми рекомендуємо Вам таку схему повернення депозиту:
- Письмово зверніться до банку з вимогою повернення депозиту. Можете зробити це шляхом подання відповідної вимоги через канцелярію банку (важливо отримати на копії Вашої вимоги відмітку банку про отримання) або через надсилання вимоги цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення – щоб мати докази Вашого звернення до банку.
- В разі неотримання відповіді від банку, Ви змушені будете звернутися до суду з вимогою повернення банком суми депозиту посилаючись на положення ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України. Крім того, в позовній заяві Ви можете вимагати сплати штрафних санкцій (якщо вони були передбачені договором), а також інфляційних втрат та 3% річних, адже згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник (в даному випадку – банк), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
- Також, окрім позову до суду Ви можете подати скаргу на дії банку до територіального управління Національного банку України (можна подати таку скаргу ще до звернення до суду).
Однак, слід зазначити, що хоча Ви маєте безсумнівно високі шанси в подібній судовій справі, все ж таки, в силу „особливостей” української судової системи гарантувати на 100% результат рішення суду на Вашу користь не можна. Крім того, судова тяганина може зайняти багато місяців.
Також, хочемо звернутися до питання процентів за депозитом. Не дивлячись на те, що фінансові установи зазвичай пропонують проценти, що здавалося б, значно збільшать суму Вашого вкладу, на практиці виходить, що запропонований процент лише на кілька відсотків вище реального індексу інфляції в країні (саме реального, а не тих фантастичних цифр, які декларує держава). Тому перспектива реально збільшити Ваші заощадження є примарною, адже отримавши свій вклад, скажімо, через рік, це будуть майже ті самі гроші за їх купівельною здатністю, що й рік тому. Перспектива стати „справжнім рантьє” за тиких обставин є вкрай сумнівною.
Звертаємо увагу на те, що інколи фінансові установи (зокрема, це в більшості випадків стосується кредитних спілок) обіцяють відсотки на рівні до 40% річних. Це, звісно, викликає підозру і цілком обгрунтовану – подібні фінансові установи мають тенденцію лопатися як мильні бульбашки та декларувати своє банкрутство, залишаючи ошуканими своїх вкладників.
Тому, як і у випадку з кредитами, варто поставити питання: а чи варто взагалі користуватися банківськими вкладами? Ми рекомендуємо не робити цього. Адже перспектива „заробити” на цьому задумі є доволі примарною, аби отримати відчутні дивіденди потрібно вкладати мільйонні суми. Та найголовніше – це те, що ніхто не застрахований від свавільних відмов банків видавати депозити, а Ви в свою чергу, змушені будете втягуватися в судову тяганину аби повернути собі чесно зароблене в той час, поки фінансовий монстр буде використовувати Ваші ж грошові кошти для ще більшого свого збагачення.
Отже, на завершення цієї статті, хочемо зробити логічний висновок-рекомендацію, – намагайтеся взагалі уникати будь-яких відносин з банківськими установами. В XXI столітті, коли поширення банківських продуктів є надзвичайно широким, а життя в борг стало нормою, це може звучати як певна психологічна „банкофобія”, але практика реального життя показує, що при отриманні кредиту на не дуже важливі речі, або при вкладенні грошей на депозит людина може отримати більше юридичних проблем та сивих волосин, аніж реальної вигоди.
Закінчити ми б хотіли словами, що Шекспір вклав в уста Полонія, який давав настанови своєму синові Лаерту:
Не позичай нікому і ні в кого;
Бо, даючи у борг, втрачаєш часто
І гроші, й друга; беручи ж у борг,
Чуття ощадності помалу тупиш.
——————–
НЕБЕЗПЕКИ проекту ТРУДОВОГО КОДЕКСУ
Зупинити деформу залізничного транспорту!
Прекаризация труда и как с ней бороться
ПОВЕРНЕННЯ ЗАБОРГОВАННОСТІ ПО ЗАРОБТНІЙ ПЛАТІ НЕОФОРМЛЕНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ
ПРО НЕЗАКОННІСТЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ШТРАФІВ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
