31 березня цього року по всій Європі пройдуть акції протесту проти «антикризових» дій урядів – економічних «деформ», які затягують паски на горлянках трудящих. Демонстрації відбудуться в Австрії, Бельгії, Греції, Данії, Іспанії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Португалії, Росії, Словенії, Хорватії та Україні (список буде доповнюватись).
В країнах ЄС головною мішенню протестів буде політика Євросоюзу, яка цілеспрямовано доводить до повного зубожіння Грецію, а слідом за нею – й інші країни. Україна поки що не вступила в жодну з імперій – ані в європейську, ані в євразійську. Але суверенні українські національні політики та капіталісти й самі дають собі ради в визискуванні трудящих.
Без жодних чужих підказок вони написали проект Трудового кодексу, який зведе нанівець повноваження профспілок, ускладнить проведення страйків, спростить процедуру звільнення і дозволить продовжувати робочий тиждень. Зараз уряд разом із Федерацією роботодавців відклали цей законопроект – лише для того, щоб замінити його ще більш драконівським, у якому ліквідується поняття мінімальної заробітної платні!
Українська влада самостійно впоралась із прийняттям закону про пенсійну реформу, який підвищив пенсійний вік, збільшив трудовий стаж, необхідний для отримання пенсії та ввів примусові відрахування з зарплатні на користь фінансових інституцій. У цьому році нам загрожує «продовження бенкету» – другий етап пенсійної реформи, який продовжить приватизацію пенсійної системи.
Українські депутати подали проект Житлового кодексу, який закріпачить усіх мешканців багатоквартирних будинків, нав’язавши їм відповідальність за ремонт того, що не ремонтувалося десятиліттями, і змусивши платити данину приватним ЖЕКам.
Українські чиновники готуються провести кампанію масової приватизації, розпродавши рештки того, що поки залишається в державній власності. До рук приватних капіталістів потрапить не тільки оборонний комплекс і високотехнологічні підприємства Харкова, Миколаєва та Запоріжжя, не тільки нафтогазовий сектор і Одеський припортовий завод, а й енергетичні підприємства – як теплові електростанції, так і атомні. Готується до приватизації «Укрзалізниця»; ви готові їздити в «покращеному» приватизованому поїзді, який не має спальних місць і не зупиняється на вашій станції, платячи за квиток в рази більше?
Український уряд разом із «комітетом економічних реформ» при президенті проводять «медичну реформу»: її плодами вже насолоджуються жителі «пілотних» регіонів. Реформа полягає в закритті «зайвих» лікарень і поліклінік і обмеженні доступу громадян до медичної допомоги. Скорочуючи «зайвий» медперсонал, реформатори роздувають штат адміністраторів.
Суверенний український Конституційний суд прийняв нещодавно два епохальних рішення: він дозволив чиновникам порушувати закон, позбавляючи людей належних їм пільг і виплат, якщо на це немає грошей в бюджеті. Куди ділися всі гроші – ми так і не дізнаємось, тому що той же Конституційний суд заборонив простим смертним цікавитися добробутом посадових осіб і політиків: їхні статки – це лише їхня приватна справа.
Щоб підсолодити ДЕформи своїм підданим, які «мовчать, терплять і чекають», президент напередодні виборів вирішив накинути всім пенсіонерам по 100 гривень – для того, щоб після виборів підняти тарифи на комунальні послуги для всіх, і на більшу суму.
Все це не окремі «непорозуміння» та «перегиби на місцях». Приклад тієї ж Європи показує нам, що проблема не в «хороших» чи «поганих» чиновниках і олігархах, а в системі.
Системі, заснованій на отриманні шалених прибутків із праці людей, які за все життя не зможуть заробити стільки, скільки їх хазяїн «заробляє» за рік. Подивіться на джипи, що їздять по вулицях Києва – скільки ваших місячних зарплат потрібно, щоб купити хоча б одне колесо такої машини? А один квадратний метр квартири на Печерську?
Ця система підпирається державним насильством, яке обслуговує інтереси багатих і «успішних». Проблема не в відсутності «справжньої європейської демократії»: європейські демократичні країни Греція та Італія перебувають під авторитарним управлінням групи банкірів, призначеної Євросоюзом і МВФ. Коли демократія суперечить інтересам капіталу – тим гірше для демократії.
Ця система – капіталізм. Ми бачимо, що сьогодні вона вже нездатна навіть виконати прямих своїх функцій – забезпечити високу норму прибутку правлячому класу. Час замінити її ефективнішою і людянішою альтернативою, при якій кожна людина праці сама розпоряджатиметься економікою та суспільним життям і матиме достойний рівень життя.
Наші вимоги, які можна виконати тут і тепер:
Робочий тиждень – 30 годин!
Пенсійний вік – 50 років для чоловіків і жінок!
Базовий мінімальний дохід – 4000 грн.!
Всім рівний доступ до безкоштовної якісної освіти та медицини!
Підприємства – під управління трудових колективів!
