Наші права закінчуються там, де… починаються права капіталістів. Щоб переконатись в цьому достатньо ходити на роботу, постійно терплячи „тимчасові труднощі” в ім’я „корпоративних інтересів”. Та далеко ходити не потрібно: можна дочекатись, що сусідній сквер винищать заради нового бізнес-центру. Та можна взагалі нікуди не ходити і не отямитись, як Інтернет деформується під наступом копірайту. Тому перекручений принцип ліберальної демократії, наведений на початку, лише ілюструє знищення демократії під впливом капіталізму.
Вірніше сказати, що капіталізм — це демократія для багатих. Лише їх слово має вагу. Тому й можлива ситуація, за якої роботодавець — покупець робочої сили — визначає нашу зарплату, а розміри соцвиплат визначають ті, хто на них не живе — олігархи.
Чому це так? Власники влади й капіталу зацікавлені в тому, щоб ми покірно працювали, у вихідні – покірно відпочивали, а участь у політичному житті обмежували виборами. Природно, що потрібно все зробити навпаки. Для того, щоб змусити хижаків переглянути свою політику, людям праці за великим рахунком взагалі нічого не потрібно робити. Конкретніше — вони мають влаштувати загальний страйк. Звісно, аби це стало можливим слід зробити за правило – виходити на акції протесту у вихідні. При цьому за жодних обставин не варто віддавати будь-яким обранцям право говорити від нашого імені.
1 травня ц.р. непарламентські ліві сили вийдуть, щоб заявити про інтереси людей праці. Разом вийдуть незалежні профспілки, що протестують проти ухвалення нового Трудового кодексу; безробітні, що невдоволені новим законом про зайнятість населення; студенти, що борються проти комерціалізації освіти. Їх об’єднує розуміння того, що всі ці нав’язуванні реформи – пов’язані між собою логікою визиску. Вже зараз шаленими темпами здійснюється приватизація, аби профінансувати парламентську виборчу кампанію. Після виборів нам вже обіцяють підвищення тарифів на газ, а відтак на всі комунальні тарифи, – заради кредитів МВФ. За нашої пасивності влада постійно здійснює нові фатальні помилки, розплачуватись за які доведеться нам. Ми проти «антикризових» жертв в ім’я збереження системи, вигідної меншості!
Голоси, що звучать на вулиці — це не тихий стогін на виборчій дільниці, з ними потрібно рахуватись. Особливо, коли вони виходять не за чиїсь гроші, а за власні матеріальні інтереси. Особливо, коли цього дня подібні голоси лунають по всій земній кулі. Єдиний шлях добиватись захисту своїх прав — це шлях наступу на капіталізм.
За самоврядний соціалізм!
За безкоштовну освіту й медицину!
Підприємства — під контроль трудових колективів!
Організатори:
Автономна спілка трудящих http://avtonomia.net/
Студентська профспілка “Пряма Дія” http://direct-action.org.ua/
“Ліва опозиція” http://gaslo.info/
Феміністична офензива http://ofenzyva.wordpress.com/
