18.06.2013 двоє борців за духовність від Партії Регіонів, Юрій Мірошниченко та Ганна Герман зареєстрували у Верховній Раді Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо партнерських взаємовідносин держави, школи і церкви) № 2340а.
Обгрунтування необхідності прийняття даного законопроекту настільки дике та мракобісне, що ми наведемо його не скорочуючи:
„23 січня 1918 року Рада Народних Комісарів РСФСР (у складі 10 осіб) прийняла Декрет «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви».
19 січня 1919 року Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прийняв Декрет № 2 з такою самою назвою і аналогічним змістовним наповненням. Цим документом не лише вперше на території України було запроваджено принципи відокремлення церкви від держави і школи від церкви, але й закладено нормативне підґрунтя для знищення церкви, як інституції, руйнування і вилучення належних релігійним організаціям історичних архітектурних пам’яток (культових споруд) та викорінювання традиційних духовних і культурних цінностей українського народу.
У 1996 році Верховна Рада України, «усвідомлюючи відповідальність перед Богом», прийняла Конституцію – Основний Закон України. Проте у частині 3 статті 35 Конституції України залишилося положення про «відокремленість» церкви і релігійних організації від держави, а школи – від церкви.
І, незважаючи на те, що цей принцип (за його буквальним трактуванням) означає лише інституційне відокремлення, проте в сучасній практиці державно-конфесійних відносин (як і в суспільній свідомості) залишається звужене його трактування – як фактична заборона участі церкви (релігійних організацій) у суспільному житті Українського народу, в тому числі в освітній сфері. Таке розуміння цього конституційного принципу пов’язане з тоталітарною політикою радянської влади щодо релігії та духовенства.
В Указі Президента України від 21 березня 2002 року № 279/2002 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» було поставлено низку чітких завдань, в тому числі щодо «впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес».
«Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави» – зазначено в першому реченні преамбули до Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року. Очевидним є те, що духовному розвитку особистості та суспільства в більшій мірі сприяє активна діяльність церков і релігійних організацій. Крім того, одним з визначальних і незаперечних чинників розвитку української культури є хрещення Київської Русі. Також, невід’ємною частиною загальної культури будь-якої людини є її духовна культура, яка в багатьох моментах її життя є визначальною в обранні того чи іншого варіанту поведінки (рішення).
Незважаючи на всі заходи, які робить Українська держава для відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, проте і досі в багатьох сферах суспільного життя церкві та релігійним організаціям відмовляють у налагодження партнерських державно-конфесійних відносин. Наслідком цього є формування матеріалістичного світогляду українського суспільства та погіршення його духовно-морального здоров’я, що безумовно негативно впливає на всі сфери життєдіяльності Українського народу та розбудову Української демократичної, правової держави.”
Депутати фактично вказують на те, що елементарний принцип відокремленості держави від церкви, що встановлений Конституцією України неправильно розуміється у сучасному суспільстві і пов`язано це лише з минулим України в складі СРСР. Насправді ж все має бути інакше і депутати від ПР точно знають як саме, – через тісне взаємопроникнення двох монстрів – церкви і держави. Доволі цікавим та показовим є факт того, що депутати-регіонали плюють на Конституцію, до якої завсякчас апелюють як до певної сакральної цінності.
Просто божевіллям також виглядає зазначення того, що формування матеріалістичного світогляду є негативним явищем. Звичайно, в інтересах влади та капіталу є формування у суспільстві тоталітарної мракобісної свідомості, – при такій ситуації люди не задають питань і задоволені життям подібно худобі у стійлі.
Самим же законом пропонується зокрема у Законі України “Про свободу совісті та релігійні організації” частину другу статті 5 доповнити новим реченням такого змісту:
“Взаємовідносини церкви (релігійних організацій) з державою будуються на партнерських засадах з метою забезпечення та реалізації права людини на свободу світогляду і віросповідання в усіх сферах суспільного життя, здійснення виховної та спільної просвітницької діяльності, соціальної роботи, консолідації українського суспільства, збереження та примноження його традиційної релігійної культури, релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.”;
назву статті 6 викласти у такій редакції:
“Стаття 6. Взаємовідносини школи і церкви (релігійних організацій)”;
4) статтю 6 доповнити новою частиною другою такого змісту:
“Взаємовідносини церкви (релігійних організацій) із світськими навчальними закладами будуються на партнерських засадах з метою впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес, відновлення духовності та моральності українського суспільства, а також виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці.”.
Статтю 9 Закону України “Про освіту” доповнити новою частиною другою такого змісту:
“Взаємовідносини світських навчальних закладів і церкви (релігійних організацій) будуються на партнерських засадах з метою впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес, відновлення духовності та моральності українського суспільства, а також виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці.”;
Статтю 11 Закону України “Про дошкільну освіту” доповнити новою частиною сьомою такого змісту:
“За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, дошкільний навчальний заклад може взаємодіяти на партнерських засадах з церквою (релігійними організаціями) в частині впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес з метою збереження та зміцнення духовного здоров’я дітей, забезпечення їх духовного розвитку, а також виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці, відновлення духовності та моральності українського суспільства.”;
Частину першу статті 15 Закону України “Про позашкільну освіту”, що регулює основні напрями позашкільної освіти доповнити новим абзацом тринадцятим такого змісту та додати ще один напрям:
“духовно-моральний (духовно-релігійний), який забезпечує духовний розвиток вихованців, учнів і слухачів, збереження та зміцнення їх духовного здоров’я, виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці, відновлення духовності та моральності українського суспільства.”
У Законі України “Про загальну середню освіту”:
слова “фізичного та психічного здоров’я” замінити словами “фізичного, психічного і духовного здоров’я”;
Що саме депутати розуміють під терміном „духовне здоров`я” та хто буде визначати чи „духовно здорова” дитина звісно ж не наводиться.
статтю 17 доповнити новою частиною четвертою такого змісту:
“ За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, загальноосвітній навчальний заклад може взаємодіяти на партнерських засадах з церквою (релігійними організаціями) в частині впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес з метою збереження та зміцнення духовного здоров’я дітей, забезпечення їх духовного розвитку, а також виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці, відновлення духовності та моральності українського суспільства.”;
частину першу статті 29, що регулює права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють доповнити новими абзацами сьомим-восьмим такого змісту:
“порушувати питання щодо участі у виховному процесі представників церкви (релігійних організацій);
приймати рішення щодо участі (неучасті) дитини у конкретних заходах (відвідування занять тощо), які проводяться представниками церкви (релігійних організацій).”
Закон України “Про вищу освіту” доповнити новою статтею 22-1 такого змісту:
“Стаття 22-1. Взаємовідносини вищих навчальних закладів з церквою (релігійними організаціями)
Взаємовідносини вищих навчальних закладів з церквою (релігійними організаціями) будуються на партнерських засадах з метою забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес, відновлення духовності та моральності українського суспільства, а також виховання підростаючих поколінь у дусі релігійної толерантності та міжконфесійної співпраці.”.
Отже, ми бачимо спробу клерикалізувати освіту на всіх рівнях – від дитячого садочка та школи до вищих навчальних закладів. Цей законопроект є не першою ініціативою депутата Мірошниченка в сфері клерикалізації освіти, – ним також було подано Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо права релігійних організацій засновувати навчальні заклади) № 2051 від 18.01.2013, що фактично дозволяє церквам відкривати свої навчальні заклади (ми детально розбирали даний проект в статті Клерикальний консерватизм єднає владу та опозицію – http://avtonomia.net/2013/05/28/klerikal-nij-konservatizm-yednaye-vladu-ta-opozitsiyu/ ).
Ініціатива законопроекту належить Юрію Мірошниченко та Ганні Герман, що є впливовими у правлячій партії персонам.
Звичайно, в спробах клерикалізувати ті чи інші сфери суспільного життя і влада і так звана опозиція є майже однаковими. Втім, законодавчі ініціативи, що виходять від депутатів з провладної більшості мають більше шансів на ухвалення в Верховній Раді.
Тому до даних законопроектів потрібно ставитися вкрай серйозно та чинити їх приняттю максимальних спротив.
Г.С.
