Від АСТ. Після конфлікту навколо звільнень і невиплати зарплати на харківському заводі ім. Малишева в місті загострюються інші трудові суперечки: на центральній площі Свободи голодують водії тролейбусів, яких підтримали ще й робітники електромеханічного заводу. Активістка харківського «Зеленого фронту» взяла кілька інтерв’ю в учасників протестів – у самих голодуючих водіїв, у друга побитого журналіста, у представників профспілки «Захист справедливості». Попри те, що в Харкові остання пов’язана з людьми та організаціями, близькими до БЮТ (але не обмежується ними), – політичної сили, чиїм пріоритетом не був захист інтересів робітників, – зараз цей тред-юніон демонструє солідарність із протестувальниками. Без підтримки ззовні учасникам страйку та голодування було б надзвичайно важко досягти своїх цілей у боротьбі з начальством, потенційними новими власниками підприємств, місцевою владою і міліцією. Ми підтримуємо їх і сподіваємося, що вони знайдуть таку потрібну широку підтримку в суспільстві, уникнувши, однак, будь-якої інструменталізації протесту політичними силами та не зупиняючись на задоволенні мінімальних вимог. І згодом вони самі зможуть стати достатньо організованою і потужною політичною силою, що говоритиме з власниками й менеджерами підприємств та репресивним апаратом уже не на правах слабких.
У Харкові 2 серпня 2011 року відбулася демонстрація співробітників «Харківелектротрансу»: водіїв і кондукторів тролейбусного депо №3. У зв’язку з приватизацією та реорганізацією підприємства «Харківелектротранс» ці люди втрачали можливість отримати заборговану їм зарплату також нормальну пенсію (оскільки борг підприємства перед пенсійним фондом, що складає понад 2 млн. грн., залишався непогашеним). Після демонстрації керівництво тролейбусного депо звільнило дев’ятьох найактивніших учасників страйку. Сім із них 9 серпня оголосили голодування і встановили намети на Майдані Свободи. В ніч із 10 на 11 серпня міліція розгромила табір.
Вранці 11 серпня я вирішила поспілкуватися з тими, кого ще не розігнали.
Маленький вступ
Наближаюсь до скверу біля Майдану Свободи. Звіддалік бачу два прапори: ініціативно-правозахисної групи «Прорвемся» та Конфедерації вільних профспілок. Іще – гурт людей, більшість із яких у міліцейській формі. Вночі табір уже громили, теж люди в міліцейській формі. Що, знову?…
Сергій Четвериков, член групи «Прорвемся» та незалежної профспілки «Захист Справедливості», із яким ми знайомі ще від часів минулорічної боротьби за парк Горького, сидить на траві, а над ним нависає кілька міліціонерів. Усього ж правоохоронців (думаю, треба звикати брати це слово в лапки) близько десятка. Підходжу, вибираю найактивнішого і найбільшого міліціонера із майорськими погонами. Наш діалог виглядає приблизно так:
– Добрий день! Скажіть, будь-ласка, що тут відбувається?
– Тут відбувається исполнение решения суда.
– Якого рішення?
– Девушка, не мешайте работать.
– Представтесь, будь-ласка.
– А кто вы такая, чтобы я Вам представлялся?!
– Як співробітник міліції під час виконання службових обов’язків, відповідно до статті п’ятої Закону України про міліцію Ви зобов’язані назвати своє ім»я та посаду і показати посвідку.
Останню мою тираду глушить речитатив «О-той-ди-и-не-ме-шай-ра-бо-тать!!». Поряд журналістка і оператор із камерою, і ще один хлопець із диктофоном. Ми з міліціонером у фокусі.
– Он журналісти на камеру знімають, як Ви порушуєте закон!… Отже, Ви відмовляєтесь представитись?
– Отказываюсь. Кто Вы такая? Уйдите, говорю…
Знято. Міліціонера, очевидно, анітрохи не турбує, що його правопорушення фіксують кілька журналістів. А що? Він звик до того, що так можна. Йому нічого боятися. Він більше не звертає на мене уваги і разом іще з кількома людьми починає вимагати згорнути намет Сергія Четверикова. Наша із Сергієм розмова періодично переривається втручанням міліції, але оскільки вона (рідна міліція) зайнята не тільки нами двома, а й іншими людьми та наметами, ми все ж спромоглися записати мікроінтерв’ю.
Сергей Четвериков, независимый профсоюз «Защита справедливости», Конфедерация свободных профсоюзов
– Можете розповісти, що тут було вночі?
– Товарищи в форме при погонах, не представляясь, принесли некий документ, выданный Харьковским окружным судом на имя Четверикова Сергея Александровича, в котором ограничивалось мое право <…> проводить мирное собрание… Уведомление о проведении акции протеста подано 9 августа 2011 г. Сотрудник милиции без присутствия исполнительной службы попытался исполнить решение суда, которое еще не вступило в силу. Он попытался нам его зачитать. Мы были согласны выслушать, что он нам зачитает, но поскольку сотрудники милиции не имеют полномочий исполнительной службы, выдать исполнительный лист на руки они не могут. Когда сотрудники милиции еще не довели до конца попытку дочитать нам до конца решение суда, на меня напали около 10 лиц в форме и попытались затащить меня в машину.
– Це були люди в міліцейській формі?
– Это были люди в милицейской форме. Один из сотрудников в звании майора ударил Дениса Корнева в грудь, после чего Денис упал на асфальт, ударился головой, зафиксирована шейно-позвоночная травма и ушиб грудной клетки. Это журналист газеты «Наше життя» Денис Корнев. Так что это еще и нападение на журналиста, который ночью фиксировал происходящее.
– А скільки людей було в таборі?
Восемь человек. Шесть работников Харьковского городского предприятия «Горэлектротранс» и поддерживающие их представители независимого профсоюза «Защита справедливости». Во время нападения людей в форме на участников пикета была по номеру 102 вызвана милиция, мы подняли здесь шум, люди в форме ретировались.
– Тобто приїхала якась інша міліція?
– Да. Мы написали заявление на людей в форме, которые на нас бандитским способом напали, не поясняя своих действий. Вот сейчас мы наблюдаем, как неизвестная группа лиц, представляющих себя как исполнительная служба, зачитывает исполнительный лист с моей фамилией, при этом не дают мне расписаться в исполнительном листе, пытаются изымать личные вещи.
Якісь люди без форми у білих сорочках забирають намет Сергія, поряд стоїть немолодий огрядний дядечко – представник виконавчої служби. Щось ніякого листа я в нього не бачу… Він і міліціонер, що поряд із ним на два голоси виголошують, що з рішенням суду громадянин Четвериков мусить припинити акцію протесту, про початок якої дев’ятого серпня він повідомляв органи місцевої влади. В той же час намет голодуючих представників електротрансу (тепер уже звільнених водіїв) також згортають. Цікавенькі справи… Ми з Сергієм продовжуємо розмову.
– У них є виконавчий лист, що стосується персонально Вас. Чому вони згортають чужі намети?
– Мы видим в действиях этих лиц организованную преступную группировку, поскольку они все вместе находятся, и открытый грабёж посреди площади Свободы в городе Харькове.
– Вони хочуть, щоб звідси пішли саме Ви, чи щоб звідси пішли усі ці люди?
– Я так понимаю, они хотят, чтобы я прекратил акцию протеста согласно заявке от девятого числа. Я уведомил этих людей, что согласно решению суда акцию протеста я прекратил. На данном этапе я нахожусь здесь на площади Свободы как гражданин, за которым закреплено конституционное право находиться там, где я ,хочу в любое время и в любом качестве.
– Ви приєднались до акції від Конфедерації незалежних профспілок?
– Да, от независимого профсоюза «Защита справедливости», который входит в Конфедерацию.
– Яка причина акції?
– Работники Харьковского коммунального предприятия «Горэлектротранс» объявили голодовку в связи с незаконными действиями чиновников города Харькова, а также руководства предприятия «Горэлектротранс», с их попыткой провести скрытую приватизацию предприятия, при этом лишив работников предприятия законно заработанной пенсии, поскольку у них задержка по выплате в пенсионный фонд за два года. Также работники требуют прекратить незаконную реорганизацию предприятия с переводом коммунального имущества в частную собственность.
– Відомо, у чию приватну власність має перейти це майно?
– Имущество коммунального предприятия «Горэлектротранс» заложено в банках. Мы подозреваем, что эти банки, которыми выданы кредиты на погашение заработной платы, принадлежат, скорее всего, Кернесу или Добкину (речь идет о банке «Золотые ворота» и еще об одном, сейчас не вспомню названия). В 1 квартале 2011 харьковское предприятие «Горэлектротранс», согласно данным Министерства ЖКХ – можно посмотреть на его сайте – показало доход в объеме 40 млн. грн. за 3 месяца. При этом регулярная задолженность по зарплате составляет от 6 до 12 млн. грн.
Ми відволікаємось на хвилинку і бачимо, що Сергієвого намету уже десь нема. Сергій знову починає інтенсивне спілкування з охоронями правопорядку, а молодий чоловік, який частково чув нашу розмову, цікавиться, із якого я видання. Знайомимось, хлопець (на жаль, забуда його ім’я) виявляється другом побитого журналіста Дениса Корнєва.
Друг побитого журналіста Дениса Корнєва
– Як зараз почувається Денис? Де він зараз є?
– Його відвезли в 4 лікарню. Він відмовився від госпіталізації.
– Чому?
З двох причин. По-перше, він виявив недовіру до працівників медичного закладу (А.: зауваження з власного досвіду. Четверта лікарня (в народі «четвірка») відома своїми проміліцейськими і провладними позиціями: під час минулорічного розгрому в парку Горького вони відмовилися фіксувати травми, завдані захисникам парку міліцією і муніципалами). А по-друге, в нього дружина зараз на останніх місяцях вагітності. Він говорив їм, що повернеться додому…
– Коли швидка приїхала?
– Десь о 00:15. Я не можу зрозуміти, чому було так. Я їхав з ним, на перший погляд, він мав струс мозку, але водій швидкої допомоги зупинявся на кожному світлофорі, їхав потихеньку, хоча я своїми вухами чув, що лікар просив його їхати не так повільно. Сигнал швидкої медичної допомоги не був увімкнений. Після того, як ми прибули до лікарні, його почали оформлювати, зробили потрібні процедури, але за нами ходили по п’ятах працівники міліції, які знаходились там.
– Вони приїхали з вами звідси?
– Ні, вони не приїхали з нами. Це були працівники міліції, які знаходилися в 4-й лікарні.
– Вони представились?
– Вони представились, але, на жаль, я не запам’ятав, тому що я приділяв увагу своєму товаришу. Вони поцікавились, що з ним, він сам усе розповів, після чого вони побажали швидшого одужання і пішли.
– Вони не склали ніякого акту?
– Вони не склали ніякого акту, і він відмовився від госпіталізації. Потім до нас приїхав ще один товариш, який забрав нас і десь близько 3-4-ї ми відвезли його додому. Але йому було погано, він шатався, у нього паморочилося в голові.
– Як він зараз почувається?
– Вранці погано було. Його нудить весь час, голова паморочиться….
Що тут скажеш?… Дякую товаришу за розмову, бажаю Денисові швидкого одужання, прощаємось.
Все. Намети забрали. Страйкарі сидять і лежать на каріматах. Бачу спальник: один. А людей декілька. Як вони ночуватимуть?… Більшість міліціонерів кудись пощезла. Лишилось двоє чи троє. Іще кілька людей без форми і зовнішності, яку прийнято наживати «спортивною», спілкуються з ними неподалік.
Іду спілкуватися із простими страйкарями з «Харківелектротрансу». Вони не знають детально нашого законодавства. У них немає журналістських посвідок. Їх просто вигнали з роботи і вони голодують. Мені стає якось ніяково, потім наважуюсь підійти.
Худорлявий чоловік середнього віку лежить на каріматі. Навколо голови – паперова стрічка із написом «Голодую». Сідаю поряд. Вітаємось, спілкуємось.
Олексій Сабадиш, звільнений водій із тролейбусного депо №3
– Скажіть, будь ласка, коли почався цей страйк, як взагалі ви тут опинились?
– Страйк почався вчора, тому що нас необґрунтовано звільнили. Точніше, вони обґрунтували те звільнення, але воно було сфабриковане і вигідне нашому керівництву, керівництву департаменту транспорту, тобто його директору.
– А хто ваше безпосереднє керівництво?
– Генеральний директор підприємства «Міськелектротранс» Почепецький Сергій Олексійович та директор департаменту транспорту Дюльфан Сергій Борисович. За те, що ми вийшли на акцію протесту 2-го числа цього місяця, нас звільнили. За те, що ми були в перших рядах, з плакатами; декого зі звільнених – тому, що відмовилися виїжджати одними з перших, мотивуючи це тим, що стати на страйк – це думка колективу. Дюльфан навіть не став з’ясовувати справжню причину акції протесту, а просто пішов своїм шляхом: дав вигідну йому прес-конференцію, яка просто дискредитувала колектив «Міськелектротрансу» і містила багато такого, що не відповідає дійсності.
– Скільки людей вийшло на акцію протесту 2-го числа і які вимоги вони висували?
– На акцію вийшов майже весь водійський склад 3-го депо. Вимоги були такими: погасити заборгованість по зарплаті та перед Пенсійним фондом України. Заборгованість перед Пенсійним фондом становить близько 2 років.
– А зарплата?
– На той момент була заборгованість за червень місяць, і за колективною угодою вже мали дати аванс за липень. Але вони це ігнорували. На одному зі зборів у нашому депо Дюльфан зауважив, що гроші є, але ми, мовляв, не будемо їх зараз давати, а тільки пізніше.
– З якої причини?
– Коли буде реорганізація, тоді й отримаєте свої гроші.
– А яка реорганізація?
– Вони розділяють КП «Міськелектротранс» на 5 частин: 2 тролейбусних депо, 2 трамвайних і «Міськелектротранссервіс». Але в нашому депо на зборах зауважили, що аж 4 приватних перевізники будуть шефствувати над нами. Нам сказали, що це буде наша рада директорів. Мовляв, можете називати їх як хочете: рада директорів чи менеджери наші.
– Отже, комунальне підприємство просто передавалося в приватні руки?
– Виходить, що так. База комунального підприємства зберігається, зберігаються умови праці, але, крім директора депо, у нас ще буде ціла рада директорів – 4 приватних підприємці.
– А скільки людей працює у вашому депо?
Близько 500 людей.
– І вони вийшли на страйк?
– Ні, на страйк вийшли тільки водії та кондуктори, інші залишалися на своїх робочих місцях.
– А скільки людей звільнили в результаті цього страйку?
– Дев’ятьох: сімох водіїв і двох кондукторів.
– І після цього ви оголосили голодування?
– Так.
– Як ви оцінюєте свої перспективи?
– Сьогодні вранці приходив заступник прокурора міста, десь опів на восьму ранку. Він запрошував наших представників (із незалежної профспілки «Захист справедливості») до себе, щоб дати копію висновку роботи комісії з праці. Була перевірка звільнень.
– Який результат цієї перевірки?
– Іще невідомо. Мені написали ст. 40, п.3 – систематичне невиконання службових обов’язків, приписуючи порушення 2010 року, але ставлячи акцент саме на 02.08.2011: тому що я прийшов на роботу, пройшов медичне обстеження, відмітив маршрутний лист, отримав технічний журнал і графік руху, але на маршрут не виїхав. Звільнили вони, мотивуючи саме цим.
– Чи існує профспілка на підприємстві?
– Так.
– Як вона поводиться?
– Вона поводиться так, як потрібно нашому керівництву, нашому генеральному директору. Він дав команду звільнити – вони приїхали на профспілкові збори, зачитали і ухвалили одноголосне рішення звільнити. А щодо іншої профспілки, «Захисту справедливості», її очолює Андрій Ільгов, вони не запросили нікого звідти, хоча мали принаймні попередити керівника цієї організації про те, що будуть проводитись такі збори. Але я не договорив щодо звільнення. Мені зачитали порушення 2010 року, але в квітні 2011 р. з мене було знято всі раніше накладені стягнення і присвоєно кваліфікацію водія 2 класу. Тобто їхні звинувачення необґрунтовані. І вони навіть не взяли до уваги, що в мене двоє малолітніх дітей – 5 і 2 років. Вони про це навіть не згадали. Цим самим пан Почепецький, ставлячи підпис у наказі про моє звільнення, по закону, якщо прокуратура розбиратиметься так, як це має бути за законом, порушив кримінальну статтю – зловживання службовим становищем.
Один зі страйкарів певний час говорить із міліціонерами і представниками виконавчої служби, потім наближається до нас, не втрачаю шансу запитати.
Антон Авраменко, «Міськелектротранс», незалежна профспілка «Захист справедливості»
– Наскільки я зрозуміла, ці люди приходили з рішенням персонально щодо Сергія Четверикова?
– Так, і чіпляються тепер до всіх інших. А Четвериков, як і передбачено рішенням суду, закінчив акцію ще опівночі. Але вони вимагають, щоб ми всі пішли, проте у нас є повідомлення від іншої особи, і таких повідомлень декілька (Страйкарі кожен окремо подали повідомлення про акцію голодування – рішення про заборону немає щодо жодної з них.) А у нас є й повідомлення від Конфедерації вільних профспілок України, не тільки на міську раду, а й на Кабінет міністрів (Окремо складене повідомлення про страйк – щодо нього теж жодної судової заборони не надходило).
– А на якому ґрунті вони забороняють?
– Это Харьковский горсовет. Решение суда, если его прочитать, там можно поехать крышей. Но на данный момент копия недоступна, ее увезли вместе с палаткой. Ее у нас отобрали, украли. Что было написано? Мотивируют тем, что мы находимся ближе, чем на 20 м от входа в метро (А: це неправда) что мы находимся на пике транспортной развязки (А: це неправда), что наши действия могут вызвать разного рода негативные последствия для харьковчан (А: no comments) . А на самом деле мы видим нежелание признать факт того, что ситуация вышла у них из-под контроля, у Харьковского горсовета, что они сделать ничего не могут, и максимум, что они могут сделать, – это запугивать, нападать на людей, как бандиты.
Ще один голодуючий. Лежить, на вигляд страшенно стомлений. Просить: «Вы только ясные, простые вопросы задавайте, пожалуйста. Устал очень, голова уже не работает». Усміхається. Так, звісно, я намагатимусь задавати прості і зрозумілі питання. У мене теж голова від почутого-побаченого починає відмовляти.
Костянтин Жаров, звільнений водій із тролейбусного депо №3
– Вы были этой ночью тут?
– Да, был.
– Вам не досталось от милиции?
– Нет, от милиции, слава богу, не досталось.
– А кроме милиционеров были какие-то люди без формы?
– Нет, в люди в форме были, больше никого не было.
– А потом вызвали милицию вы сами, да?
– Да.
– И что дальше случилось?
– Они все разъехались после того, как милиционер ударил журналиста. (А.: Відзначився майор Володимир Чугаївський із Дзержинського РВ, ми з ним тепер добре знайомі – нещодавно в не менш абсурдній ситуації він затримував мене з чоловіком у парку Горького). Они держали Серегу (Четверикова) в машине, не отпускали, а потом выяснили, что закон на нашей стороне, и отступили. Через некоторое время приехала скорая.
– Сколько людей принимает участие в голодовке?
– Пять.
– Все это люди, уволенные после демонстрации 2-го числа?
– Да.
– На что вы надеетесь?
-Я надеюсь, что у нас еще остались законы для работяг, для людей, которые работают.
– Вы из 3-го депо?
– Да.
– А какие люди там работают, какого возраста? Приходят ли новые сотрудники?
– Основная масса – люди предпенсионного возраста. Молодежь не приходит, потому что не выдерживает графика. У нас тяжелый график работы.
– Можно неприличный вопрос? (Він усміхається). Какая у вас зарплата?
– Около двух с половиной тысяч. Это «грязными» (без вычетов по налогам) и с премией. Плюс не выплачивают.
– Утром в полвосьмого приходил кто-то из прокуратуры. Какой результат? Есть какое-то решение прокуратуры относительности законности действий милиции, запрета акции?
– В полвосьмого я спал, не знаю… А позже из прокуратуры не было никого, из управления юстиции были. Этот судебный исполнитель был (А.: той, що згортав при мені намет Сергія Четверикова).
– Сколько вы планируете здесь оставаться?
– Пока не будут выполнены наши требования.
– Сколько людей уволили?
– Водителей 7 человек. (А: плюс іще два кондуктори). Один по семейным обстоятельствам не может присоединиться к нам, второй на больничном был, сейчас созванивались, он документы оформляет.
– Поддерживают ли вас коллеги, которые остались на месте?
– Поддерживают.
– Приходят сюда?
– Да, приходят, по одному – по два человека подходят. Всего людей семь, может. Это мы уже пошли на крайнюю меру…
– У вас есть семья?
– Нет, разведен. Но у меня есть ребенок, плачу алименты.
Вимикаю диктофон. Трошки ще розмовляю з Константином, потім з іншими (всі п’ять голодуючих у таборі). Кажуть, якщо намети під забороною, то сидітимуть тут і без наметів. Якщо треба – на голій землі…
PS. Близько 20:00 голодуючого Сергія Воробйова, 54-річного звільненого водія з тролейбусного депо №3, госпіталізували з діагнозом «гіпертонічний криз» і з тиском 200/140.
РРS. Наступного ранку на площу Свободи вийшли на пікет близько сотні співробітників ХЕМЗу, вимагаючи виплати боргу із заробітної плати (який складає близько 6 млн).
Уявила, що було б, якби хоча б кожен другий із незадоволених робітників вийшов на площу… «Вони» (це таке універсальне поняття – позначає Тих-Хто-Сидить-При-Владі), очевидно, теж уявили. Залишається сподіватись, що їм стало страшно, бо якщо ні… Справді, не знаю, що тоді…
А.
За темою:
Харьков. К пикету присоединилось 100 работников электромеханического завода
У Харкові міліція силою знесла намети голодуючих транспортників
Харьков. Милиция била бастующих троллейбусников и журналиста. Пикет продолжается
У Харкові звільнені тролейбусники оголосили голодування
У Харкові страйкують близько 2,5 тис. робітників двох тролейбусних депо
Когда рабочая сила незаменима: Кризис на заводе им. Малышева
