Директорка Фонду «Ефективне управління», що належить Рінату Ахметову, та за сумісництвом кураторка процесу призначень топ-менеджерів компаній, які входять до його корпорації СКМ, потрапила до лав номінантів нашого конкурсу не лише через необхідність дотримання гендерного балансу. На її совісті – трудовий конфлікт у газеті «Сегодня» та уперте лобіювання неоліберальних реформ у країні.
Наталія Ізосімова «засвітилась» під час конфлікту між головним редактором газети «Сегодня» Ігорем Гужвою та гендиректором «Сегодня Мультимедіа» Оленою Громницькою. На бік першого став трудовий колектив газети – очевидно, представниці власника не залишалось нічого, крім як підтримати другу сторону. Тим паче, що за інформацією профільного видання «МедіаНяня», саме Ізосімова пролобіювала призначення Громницької і таким чином добилася контролю над ЗМІ, що належать СКМ. Катерина Лапшина, яка очолює спостережну раду компанії «Медіа Група Україна» (до неї входять усі ЗМІ Ахметова), а в СКМ займає посаду директорки з розвитку медіа-бізнесу, також є людиною Ізосімової. Отже, саме наша сьогоднішня номінантка (Наталія Ізосімова) відповідальна за все, що відбувається в мас-медіа, які належать Ахметову.
Як з’ясувалося, конфлікт між трудовим колективом і менеджментом виник не на порожньому місці: його причиною стали не стільки амбіції головного редактора, який раптово занепокоївся об’єктивністю видання, скільки плани холдингу, озвучені Оленою Громницькою (і, без сумніву, схвалені Наталією Ізосімовою): масштабне скорочення штату редакції. Саме проти цього активно виступив Гужва, підтриманий, ясна річ, трудовим колективом. Тобто, мова йшла не стільки про плюндрування «журналістських стандартів», які, можливо, були не найвищими і до початку цієї історії, скільки про банальний трудовий конфлікт. Працівники «Сегодня» почало масово вступати в Київську незалежну медіа-профспілку, створивши в редакції первинну організацію і оголосивши передстрайкову готовність. Реакція Ізосімової була, за даними «МедіаНяні», категоричною: якщо протест не припиниться, фінансування газети буде припинено.
На відміну від багатьох українських ЗМІ, «Сегодня» – прибуткове видання, тому погрозу його закриття не можна пояснити міркуваннями в дусі «нічого особистого, тільки бізнес». Очевидно, що представникам СКМ важливо було показово і на корню придушити будь-які прояви «вільнодумства», навіть ціною тимчасових фінансових втрат. У розпалі конфлікту Рінат Ахметов заявив, що поважає сміливість трудового колективу і озвучив власне кредо: «Сильні люди – значить, сильна газета». В результаті сміливості працівникам газети забракло, а сильнішими людьми виявились таки представники менеджменту на чолі з Ізосімовою. 17 січня спостережна рада «Сегодня Мультимедіа» прийняла рішення однозначно на користь сторони власника: Ігоря Гужву було звільнено за «деструктивну позицію» без перспективи поновлення на посаді. Водночас, звільнено було і Громницьку, але зовсім з іншими формулюваннями: тут лише «задовольнили прохання» про звільнення. «Ми з повагою ставимося до рішення пані Громницької, хоча й шкодуємо про нього, оскільки звинувачення, висунуті на її адресу в ході розслідування, не підтвердились», – заявили в СКМ, ще й похваливши її за хороші економічні показники та не виключивши її повернення в холдинг.
Отже, перший виступ працівників редакції за свої інтереси наша героїня успішно придушила. Та чи вдасться їй тепер реалізувати погрози тотального скорочення кадрів – поки невідомо. Все залежить від дій трудового колективу: чи буде він здатний самоорганізуватись і без допомоги головного редактора самостійно відстояти себе.
Тим часом, поки що ніхто не може завадити пані Ізосімовій просувати «деформи» на рівні цілої країни, а не окремо взятої газети. Фонд «Ефективне управління» (ФЕУ), яким вона керує, невтомно працює в напрямі розробки та популяризації неоліберальних перетворень в Україні. Кошти на це щедро виділяє пан Ахметов: п’ятирічний бюджет фонду становить $50 млн., а заробітна платня працівників там, за інформацією АСТ, не буває нижчою за $2 тис. на місяць. Не кожен робітник Єнакієвського метзаводу коли-небудь бачив на власні очі таку суму.
Спільно з іноземними «експертами» Фонд розробляє фантастичні «програми розвитку» регіонів України: наприклад, в прийнятій уже програмі для Києва пропонується перенести адміністративний центр столиці на лівий берег Дніпра, а інфраструктуру розвивати за рахунок приватних інвесторів (тобто приватизувати все, що можна). При цьому вартість цих «реформ» протягом найближчих 15 років оцінюється в програмі на рівні $140 млрд.
Разом із Всесвітнім економічним форумом ФЕУ щороку оцінює «конкурентоспроможність» окремих регіонів. Дослідницька цінність цих штудій наближається до нуля: вони грунтуються на офіційній статистиці та опитуваннях топ-менеджерів кількох підприємств про їхні особисті враження. Все це «підкріплюється» особистими ідеологічними упередженнями авторів та побажаннями «згори» (наприклад, приділити особливу увагу розвитку інфраструктури – адже нею в Україні займається близький друг Ахметова Борис Колесников). Але негативні відгуки про цю творчість у пресі знайти нелегко: Фонд щедро оплачує послуги мас-медіа, які пишуть про зоряне майбутнє «конкурентоспроможних» регіонів, ощасливлених «програмами розвитку». Кусати руку, яка годує, не хочуть ані журналісти, ані «експерти», до яких вони звертаються по коментарі.
Нарешті, ФЕУ активно пропагує неоліберальні «реформи» за допомогою іноземних «спікерів», що залюбки діляться з українцями досвідом соціального демонтажу в інтерв’ю та на публічних дебатах.
Мету діяльності Фонду пані Ізосімова бачить у «піднятті вартості України» і «просуванні економічних реформ». Про це вона розповіла в інтерв’ю журналові Forbes Woman, який назвав її «однією з найвпливовіших жінок України» та «сірим кардиналом» при Ринаті Ахметові, а також приписав їй участь у розробці ключових економічних «деформ» уряду. Наша героїня не приховує того, що феєричні «експертні напрацювання» її підопічних ледь не одразу перетворюються на неоліберальні законодавчі ініціативи уряду: «Зараз ступінь затребуваності в експертизі Фонду з боку виконавчої та законодавчої влади перевищує наявні в нас ресурси. Це нормально – майже в усіх країнах, де йдуть інтенсивні реформи, уряди активно використовують подібні неурядові структури».
Водночас вона не забуває, кому зобов’язана своїм нинішнім статусом: «Зараз багато чому вчуся в Ріната Леонідовича. Властиве йому сполучення мудрості, стрижня, філософського бачення життя та ставлення до нього рідко зустрінеш», – це з того ж самого інтерв’ю. Недаремно в своєму “минулому житті” Ізосімова перекладала мафіозні романи Маріо П’юзо.
Ми не виключаємо, що співробітники ФЕУ задоволені керівництвом Наталі Ізосімової: але маючи такі ресурси і вплив, вона має розглядатися як «начальство» над усіма жителями України. Всі вони стають жертвами неоліберальної промивки мізків, усім їм загрожують «деформи», які пропагує пані Ізосімова; зрештою, всі вони створюють матеріальне багатство, яке потрапляє до рук пана Ахметова і інших представників великого бізнесу, а потім «ідеологи» та «ефективні менеджери» (Ізосімова і ко.) отримують свою долю з рук правлячого класу.
по темі:
