Олександра Ткаченка та Ігоря Коломойського номіновано на здобуття премії «Найгірший начальник року»

І керівник групи «1+1», і хазяїн холдингу висуваються у «Найгірші начальники року» через масове звільнення працівників і гостре небажання витрачати гроші на зарплатню.  Обгрунтуємо наше рішення.

За останній рік було ліквідовано паперові «Газету по-київськи», журнал «Профіль», а сайт «Главред» фактично перетворено у новинний агрегатор (для чого не потрібен повноцінний штат). За оцінками АСТ більше 200 осіб за 2011 рік втратили роботу у медіа-структурі, що належить Ігорю Коломойському та перебуває під управлінням Олександра Ткаченка. Найбільша кількість серед звільнених є колишніми працівниками ГПК. Особливої пікантності ситуації додає те, що пан Ткаченко офіційно не хоче брати на себе відповідальність за друковані та електронні активи Коломойського, хоча фактично керує їхньою ліквідацією.  І ми маємо докази його ролі.

Коли працівники ГПК оголосили передстрайкову готовність на початку червня, саме Ткаченко відвідав редакцію, щоб заспокоїти працівників.   Показовою є і історія із аутсорсингом у «Главреді». Співробітники компанії «ІТ Стандарт», яка виконувала підрядні роботи для «Главреду», так і  не отримали зароблене.  На їхнє твердження, саме пан Ткаченко повідомив підрядній організації, що їм нічого за роботу не заплатять. Тобто, попри те що Ткаченко позиціонує себе, як «телевізійного начальника», його влада виходить далеко за межі телегрупи «1+1».

Звільнення співробітників та ліквідація ЗМІ співпали із епохальними витратами медіа-групи Коломойського.  За новий офіс холдінгу виклали приблизно 25 мільйонів доларів (оцінка компанії DTZ ) А ще «плюси» були готові сплатити  30 мільйонів доларів США за право на ексклюзивну трансляцію вітчизняної футбольної Прем’єр-ліги.

Причиною ліквідації підприємств є ніби-то їхня низька ефективність. Попри чутки про «збитковість» ГПК ми маємо сумніви у цьому. За твердженнями колишніх співробітників видання, «тіньова» складова у сумі із «білою» робила газету прибутковим підприємством.  Те саме стосується і інтернету. Попри малий прибуток подібних ЗМІ, вони не вимагають великих початкових  вкладень. На підтримання діяльності «Главреда» та «ГПК», що вже є пізнаваними медійними брендами, «1+1» мав витратити суму на порядок меншу, ніж те що було вкладено у купівлю нерухомості медіа-імперії в 2011 році.  Насправді, ми не можемо точно  оцінити вартість назв «ГПК» та «Главреду», але ці бренди у поєднанні із редакціями мають серйозний потенціал на ринку. Сергій Тихий, що є співвласником бренду «ГПК» мав намір продати його, бо розуміє значення впізнаваного бренду на ринку. Втім, Ткаченко і Коломойський закрили видання. Виглядає нелогічно.

Олександр Ткаченко ще досі не  визначився із подальшою долею інтернет- та друкованих активів, що опинилися під його керівництвом. Експерти, до яких звертався АСТ, схиляються до думки, що керманич «1+1» не має думок про подальший розвиток мережевої та друкованої складових медіа-імперії Коломойського, бо у нього відсутній відповідний досвід. Нагадаємо, пан Ткаченко більшу частину своєї трудової біографії присвятив ТБ та кіновиробництву. В умовах закриття та переформатування ЗМІ, що ми їх спостерігаємо на Заході, пан Ткаченко обрав найпростішу стратегію. Не реформувати, а просто закрити.  Тож люди, можливо, втратили свої робочі місця через те, що керівник холдингу не хоче брати на себе відповідальність за незнайомі для нього  напрямки роботи.  Чому «плюси» не ліквідували «Телекритику»? Видання теж не є надприбутковим. І тут логіка пана Ткаченка очевидна. Закриття професійного видання телевізійників може вдарити по його репутації у тому середовищі, яке  для нього має значення.

Пан Тихий, що втратив керівництво над ГПК, сам винний у власних проблемах. Він завжди був прихильником «довірливих» і «батьківських» стосунків між начальниками та підлеглими. У профспілках вбачав тільки шкоду для своєї влади. За що і поплатився, коли його послуги стали не потрібні Коломойському. Існування дієвих організацій працівників ЗМІ могло уберегти його самого від звільнення або хоча б гарантувати нормальний переговорний процес.  Це хороша наука для менеджерів, що надто сильно довіряють власникам.

Втім, іще більшою наукою це має стати для рядових працівників ЗМІ. Тільки самоорганізація може убезпечити хоча б мінімум їхніх прав. Ситуація із «сумирними» співробітниками «Главреда» та «бунтівними» у ГПК доводить тільки те, що «сумирне телятко» може не отримати і заробленого, а з роботи випруть все одно.

Профспілка, скандал, страйк, політизація економічних вимог. Саме за таким рецептом можна досягти мінімуму. Тільки так начальники та власники чують голос найманих працівників. Класова боротьба  унеможливлює начальницький ідіотизм та ринковий авантюризм власників.

по темі: