Володимир Ларцев,
екс-заступник директора департаменту законодавчо-аналітичного забезпечення реформування власності ФДМУ
До 2015 року діюча влада остаточно завершить розподіл найліпших державних підприємств. Продадуть навіть заборонені до приватизації стратегічні структури та об’єкти культурної спадщини. Замовники та покупці відомі заздалегідь.
Українське керівництво в особі президента Віктора Януковича та прем’єр-міністра Миколи Азарова проголосило про свої плани до 2015 року завершити приватизацію “як соціально-економічний проект”. Не можна не відзначити, що через обрану в 1992 році модель приватизації і грабіжницький характер її проведення, вона впродовж всієї 20-річної історії існування незалежної Україні викликала негативне ставлення у більшості наших громадян.
Але навіть за цієї ситуації нинішній етап роздержавлення власності вражає своїм відвертим лицемірством і цинізмом.
Особливості сучасного етапу олігархічного дерибану держактивів
Його головними особливостями є, по-перше, масовий характер розпродажу активів, які досі залишаються у державній власності.
По-друге, це авральний спосіб їх приватизації.
По-третє, адресність планованих продажів високоліквідних підприємств.
Четверте, дармові ціни, за якими Фонд держмайна виставляє і продає об’єкти на конкурсах.
По-п’яте, відверто корупційні механізми, які ФДМУ заклав у нещодавно затверджену парламентом Програму приватизації на 2012-2014 роки.
По-шосте, це проведення приватизації кількома особами. А саме, ставлеником комуністів головою ФДМ Олександром Рябченко за сприяння соціаліста Василя Цушка (Антимонопольний комітет, очолюваний ним, дає дозвіл на купівлю великих підприємств), при неприхованому посібництві з боку керівників Спеціальної контрольної комісії з приватизації Верховної ради комуніста Євгена Мармазова і міністра тіньового уряду нунсівця Олександра Бондаря.
І, по-сьоме, відверто лицемірний характер використовуваних владою в ЗМІ аргументів з виправдання своїх дій у приватизаційній сфері.
Президент Янукович поставив уряду завдання – продати збиткові підприємства. Однак у першу чергу з молотка починають іти найбільш ласі об’єкти, що залишилися в держвласності.
Згідно з задекларованими планами українського уряду, крім нещодавно проданих пакетів акцій генеруючих підприємств та обленерго, в 2012-2014 роках будуть приватизовані держчастки ще в 13-ти енергокомпаніях, 48 обл- та міськгазах.
В даний час Кабмін також опрацьовує плани продажу “Одеського припортового заводу”, Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, “Турбоатому”, харківського заводу “Електроважмаш”, заводу ім. Малишева, держпідприємства “Антонов” та інших підприємств авіаційної промисловості, Науково-виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря-Машпроект”, “Конструкторського бюро ”Південне”, що працює в ракетно-космічної галузі, ”Укргазвидобутку” і “Чорноморнафтогазу” – компаній, що займаються видобутком і розвідкою нафтогазових родовищ в країні. На ці об’єкти претендують багато олігархів (серед яких Дмитро Фірташ та Костянтин Григоришин) та компаній (зокрема, РАО “Газпром”).
Крім того, за словами Олександра Рябченка, Фонду дозволено приватизувати солевидобувні і вино-горілчані підприємства, заводи з виробництва та ремонту залізничної техніки, ряд оборонних підприємств.
В якості підготовчого етапу до роздержавлення Кабінетом міністрів дозволена приватизація ВО “Титан”, Вільногірського ГМК, Іршавського ГЗК, Запорізького титано-магнієвого заводу. Ці об’єкти входять до сфери інтересів Фірташа.
Неможливе стає можливим
Розпродавши майже всі найбільш значущі державні підприємства, влада України вирішила продовжити приватизацію за рахунок об’єктів, що входять в заборонений список. За словами голови Фонду державного майна Олександра Рябченка, з переліку заборонених до приватизації об’єктів планується виключити близько 700 підприємств різних галузей.
Якщо вірити заявам керівництва ФДМУ, в даний час список підприємств, які будуть виключені з переліку заборонених до приватизації об’єктів, тільки формується. У роботі над ним беруть участь майже всі міністерства і відомства, оскільки більшість підприємств з забороненого переліку підпорядковані їм, а не ФДМУ. На сьогодні, з цього списку Фонд поки взяв в роботу тільки чотири підприємства – ВАТ “Укрцинк” (Костянтинівка, Донецька область), ВАТ “Черкаський приладобудівний завод” (Черкаси), ВАТ “Хімтекстильмаш” (Чернігів) та Кримський суднобудівний завод “Море” , який виконує замовлення з будівництва кораблів на повітряній подушці і підводних крилах.
Не менш цікаво виглядає ситуація з дрібними і середніми об’єктами, які планується вивести зі списку заборонених до приватизації підприємств, і які розташовані в Києві, Київській області, Криму, в центральній частині великих міст України. Території таких підприємств, як, наприклад, київський “Арсенал” та Мотоциклетний завод, з точки зору будівництва житлової та комерційної нерухомості, дуже цікаві будівельним компаніям.
Крім того у власності держави знаходиться ще багато науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро, які вже не вирішують жодних завдань, але розташовані на ласих для забудовників земельних ділянках. Якщо приватизувати такі об’єкти за ринковою вартістю, держава може отримати коштів не менше, ніж від приватизації великих промислових об’єктів.
На думку фахівців, незважаючи на недавнє вето президента на ухвалений Верховною Радою (3 листопада) закон “Про морські порти України”, найімовірніше, їх також виключать з забороненого до приватизації списку.
Як відомо, у нашій країні сьогодні налічується 18 морських торгових портів загальною потужністю з перевалки вантажів понад 150 млн тонн. Найбільші з них – Південний, Одеський, Іллічівський, Миколаївський і Маріупольський.
За твердженнями фахівців де-факто всі порти вже мають своїх приватних господарів і в разі прийняття рішення про їх приватизацію саме вони виграють “конкурси” з продажу ФДМУ цих об’єктів.
 |
11 листопада поточного року Кабмін оприлюднив законопроект “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств України”. Сьогодні з 141 діючої шахти приватними є лише 28. Прийняття цього документа парламентом створить основу для розпродажу вітчизняних шахт в стилі бліцкриг. Найбільше такий варіант влаштовує фінансово-промислові групи, яким вкрай необхідно наростити свою капіталізацію перед виходом на IPO.
У числі перших мисливців за державними шахтами – група ДТЕК Ріната Ахметова, якій наступають на п’яти єнакієвський бізнесмен Юрій Іванющенко і старший син президента Олександр Янукович.
14 грудня парламентарії прийняли в першому читанні урядовий законопроект про особливості продажу пакетів акцій банків, які після їх докапіталізації у 2008-2009 роках перейшли у власність держави (№ 9362). Маються на увазі “Родовід Банк”, АКБ “Київ” і Укргазбанк. Урядові чиновники пояснюють необхідність прийняття даного закону тим, що сьогодні фінансова криза закінчилася (?), і настав час повернути в бюджет витрачені на порятунок даних фінансових установ грошей. А це, ні мало ні багато, майже 15 млрд грн.
В даний час українські суди розглядають 17 позовів органів прокуратури АР Крим, Київській, Запорізькій, Львівській, Миколаївській, Одеській, Чернівецькій областей та міста Києва про повернення у державну власність майна, переданого в користування профспілок. І можна не сумніватися, що відразу ж після їх оприбуткування приватизаційним відомством колишні здравниці трудящих за безцінь (природно, в силу “надмірної” зношеності їх основних фондів і відсутність конкуренції при продажі) підуть у заздалегідь певні руки “своїх” людей.
Як стало відомо зі ЗМІ в даний час у Верховній раді “гуляють” законопроекти про корпоратизацію (а це підготовчий етап приватизації стратегічних підприємств) “Укрзалізниці” і “Енергоатому”.
Продадуть національне надбання
Але нашим олігархам виявилося мало енергетичних і промислових держактивів. При затвердженні 13 січня нової Програми приватизації, перед фінальним голосуванням за неї, колишній бютівець Сергій Осика в порушення ст.116 Закону про Регламенту парламенту вніс поправку, якою запропонував скасувати пункти 90, 143, 325, 329 розділу ХХVI Додатки до Закону України № 574-VI.
В результаті, було знято заборону на приватизацію цілого ряду пам’яток історико-культурної спадщини України. Серед них комплекс Юсуповського палацу (XIX-XX ст.ст.), Бахчисарайський ханський палацово-парковий комплекс (XVI-XVIII В.В), гробниця “Дюрбе” в Бахчисараї (XVI ст.), Печерний монастир Качи-Кальон (XIX століття ), церква Іоанна Предтечі (XIV-XV ст) в селі Верхоріччя, Архангельський церква в селі Кудрино (1328 р.), комплекс бившегоЮсуповского палацу (1883-1910 р.р.), комплекс споруд Генуезької фортеці в Судаку (X -XVIII) в Судаку, будинок-музей письменника Олександра Гріна в селищі “Старий Крим”, і меморіальний комплекс Аджимушкайські каменоломні в Керчі (1903-1907 рр).
Але апогеєм прояву приватизаційних апетитів наших олігархів стало публічно висловлене членом Партії регіонів Василем Горбалем пропозицію про приватизацію Печерської та Почаївської лавр (!). (Видно ця геніальна ідея йому прийшла після відвідин влітку 2011 року Афонських монастирів у Греції).
Крім того, як відомо, Верховна рада 23 грудня прийняла закон, яким дозволила продаж сільськогосподарських угідь з 2013 року.
Див. також:
Останні плани уряду: продовження ДЕформ у пенсійній системі, ЖКГ і охороні здоров’я
Правительство Украины планирует массовую приватизацию
Профсоюзы против ДЕформы украинской железной дороги
Гость из прошлого. Встреча с «доктором Менгеле польской экономики»
