«Ты шалава, проститутка, малолетняя шлендра, я для тебя каждый месяц хожу выбиваю деньги, для того, чтобы ты нажрала свою морду… ты у меня учиться не будешь, я отправлю тебя в колонию для трудновоспитаемых детей, будешь жрать хлеб с водой, шить пододеяльники и сидеть за решеткой!»
Cаме так спілкується з учнями Шахтарського педагогічного училища його директорка, Землянська Наталія Олексіївна. Як не раз нас переконували колишні викладачі та студенти, це відбувається систематично. Неприємно змушувати людей читати це, однак без таких цитат просто неможливо зрозуміти весь жах того, що відбувається в училищі.
Землянська – аферистка та садистка
Коли до нашої профспілки звернулася по допомогу Таня Коченкова, ми дізналися не лише про примусову працю, а й про жахливі умови проживання в Шахтарському педагогічному училищі. Та коли ми приїхали до Шахтарська, ми відкрили для себе взагалі неймовірне: величезні фінансові зловживання, відвертий садизм адміністрації, сексуальні домагання та кругова порука чиновників — тільки початок того, що нам довелося побачити.
У певний момент в активістів склалося враження, що в Шахтарському Педучилищі відбувається вистава театру абсурду: через нелюбов директорки до білявого волосся усіх білявок змушували перефарбовуватися; нанесення макіяжу провокувало примусове вмивання у чані з водою, а довгі нігті — примусовий «манікюр». Безмежна експлуатація, моральний тиск та тотальна влада адміністрації — все це нагадувало одну з п’єс Йонеско.
Нагадаймо декілька вже відомих прийомів гноблення студентів в училищі: моральний тиск на студентів та батьків (образи, наклепи, іноді дуже вульгарні), постійні «виховні бесіди» та атмосфера в стилі «Крок наліво, крок направо — розстріл». В останній день нашого перебування в Шахтарську ми самі стали свідками суворого режиму училища: студентки збиралися невеличкими групками перед входом до корпусу, стукали у двері — і лише після цього двері відчинялися і дівчат запускали всередину. Якщо у педучилищі справді 100 людей персоналу, то більшість із них, напевно, працюють швейцарами, адже патрулювати доводилося всі входи до корпусів та гуртожитку.
Ключовими особами цього «суворого режиму» є директорка училища Землянська Наталія Олексіївна та її чоловік Віктор Іванович Назаров (далі по тексту — Вітя). Пані Землянська очолює училище з 1997-го року, і з того часу весь викладацький склад закладу повністю змінився. Критерієм відбору нових людей був аж ніяк не викладацький професіоналізм чи досвід роботи, а лояльність до директриси та до усіх оборудок в училищі. Нерідко вирішальними були кумівські зв’язки: племінниця директорки працює бухгалтером; також існують чутки про Ларису з Тореза, яка влаштована лаборанткою, проте зовсім не працює, а влаштували її через чоловіка, який працює в СБУ — аби “криша” не протікала.
Коханець директриси з 3 курсу та нинішній чоловік Віктор Назаров. Молодший неї на 27 років. На території училища йому належать фітнес-центр “Пульс” (колишній спортивний зал), канцелярія, ксерокс та приватна їдальня.
Через такі непрозорі критерії відбору в училищі фактично відсутнє навчання. Тут працюють “фахівці широкого профілю”, які викладають одночасно інформатику, фізкультуру та працюють завгоспами. Більшість досвідчених викладачів позвільняли. Часто курси викладають студенти 4-го року навчання — за місцевим звичаєм, безоплатно. Коли пар немає, студенти йдуть працювати.
Найбільш прихильним до Землянської став її колишній студент Вітя Назаров, який із третього курсу є коханцем директорки педу, старшої за нього на 27 років. Після цього справи Віті відразу пішли вгору. Для нього знаходиться посада нового водія. Водія, який присутній на зборах педагогічного колективу і слідкує там за кожним порухом обличчя педагогів, поза очі побоюються всі викладачі — хоча всі вони там спеціалісти широкого профілю, і нічого дивного тут вже немає. В гуртожитку, де студенти були змушені митися в тазиках, для нього єдиного був доступний душ, а в його кімнаті було зроблено ремонт. Вітя поступово стає «правою рукою» директорки училища в усіх її фінансових махінаціях. Цікавим є той факт, що в газеті було оголошення про його загублений диплом. Чи то справді загубив — чи навчався надто погано, і треба змайструвати новий.
Вітя отримує посаду заступника директора «з інформатики» (саме так про це кажуть студентам, хоча на офіційному сайті училища у переліку керівництва Вітя не вказаний). Йому належить найкращий у Шахтарську фітнес-клуб «Пульс», що розташований в будівлі училища та побудований на гроші, здані студентами на новий спортзал. За його функціонування Вітя не сплачує податки, зате комунальні послуги оплачуються з державних грошей. Так само йому належить ще три приватні підприємства на території училища: їдальня, копі-центр та магазин канцтоварів. Аби забезпечити ефективне функціонування своїх підприємств (на засадах чесної конкуренції, звичайно ж!), кожен викладач має норму сторінок, які студент(к)и мають відксерити для домашніх завдань.
Група також була оперативно видалена
Веденню його бізнесу сприяє не тільки відсутність податків та необхідності сплачувати за комунальні послуги з власної кишені, але й адміністративний ресурс училища. Наприклад, студент(к)ам забороняють приносити власну їжу, або харчуватися у сусідній їдальні 18-ї школи. Натомість щомісячно їх зобовязували сплачувати 50 гривень на… чай. Так само їх примушують користуватися ксероксом в училищі, попри те, що за його межами можна відксерити втричі дешевше. У їдальні поваром працює «лаборантка», офіційно працевлаштована в училищі, а на ксероксі безоплатно, за місцевим звичаєм, працюють студенти.
Фінансові махінації цієї сімейки на цьому не закінчуються.
Важко не помітити, що зловживання у Шахтарську мають гіркий капіталістичний присмак. Усе в цьому педучилищі працює на особистий зиск адміністрації та наближених до неї осіб і на отримання прибутку — починаючи від регулярних поборів та безоплатної праці студентів і закінчуючи створенням «примусової» монополії на всі необхідні товари та послуги для студентів. Дівчата та хлопці здавали гроші на будь-які дрібниці. На початку року всі здавали 50 гривень на студентські квитки, 35 гривень на залікову книжку, 60 гривень на страхування, 30 на медичну книжку і тому подібне. За офіційними даними у Шахтарському педучилищі навчаються 400 учнів, але з огляду на те, що частина студентів — це «мертві душі» (пані Землянська особисто отримує їхню стипендію), то реальна кількість студентів вдвічі менша. Неважко порахувати, що лише на студентських квитках адміністрація закладу збагатилася як мінімум на 10 000 гривень!
Моральний терор та систематичні приниження студентів та студенток не варто списувати лише на психічні проблеми пані Землянської. Моральний терор у Шахтарську — це той необхідний елемент, без якого механізм отримання прибутку розсиплеться на дрібні шматочки. Більшість студентів Шахтарського педагогічного училища — неповнолітні, і часто не здатні протистояти професійному та роками відточеному «педагогічному» пресингу з боку адміністрації, тож не дивно, що замість дитячої радості та сміху в училищі панує атмосфера страху. І пахне тут відразливою сумішшю грошей та рабства.
Моральний терор у цьому освітньому закладі не гребував нічим у своїй брудному знищенні індивідуальності в кожному зі студентів. Тут процвітав своєрідний «модний фашизм»: всіх білявок змушували перефарбовуватися, бо директорка не любить такий колір волосся. Контроль особистого простору доходив до того, що нігті дівчатам підстригали примусово. Будь-яке самовираження з допомогою макіяжу викликало санкції. Про звернення директорки до всіх на кшталт «шльондра», «пів міста перетрахала», «шалава», «жирна корова» відомо вже давно. Там панує якась абсурдна мізогінія з боку директорки поруч із сексуальними домаганнями з боку чоловіка директриси Віктора Назарова.
Під час розслідування справи, нам, активістам, здавалося, що нічого в цьому місті вже не зможе нас здивувати. Але не так сталося, як гадалося: з кожним днем у Шахтарському педучилищі викривається все більше слизьких фактів, які аж ніяк не свідчать на користь цієї злочинної сімейки. Попри те, що зловживання та правопорушення з боку адміністрації училища очевидні, ця справа ризикує затягнутися надовго, адже, цілком можливо, що зажерливі щупальці Землянської Н.О. дотягнулися до покровителів із Міністерства освіти.
Так, наприклад, стало відомо про зв’язки директорки Землянської з колишнім керівником обласного управління освіти і науки Донецької ОДА Валентином Тесленко та його чинним наступником Юрієм Соловйовим. Ланцюжок причетності чиновників з МОНМС до правопорушень у Шахтарську легко відтворити. У 1996 році Землянська разом із Тесленком була засновником громадської організації “Рух за справедливість і прогрес” у місті Шахтарську, і вони значаться під номером 156 у списку громадських організацій, що зареєстровані у Донецькій області. У пункті 199 Тесленко взагалі значиться засновником фонду “від серця до серця”, на який в училищі систематично збираються гроші.
І дійсно, в конфлікті навколо Шахтарського педучилища МОНМС проявило себе у всій красі. Попри те, що згідно з офіційною заявою Генеральної прокуратури України, після поширення інформації про численні порушення прав учнів Шахтарського педагогічного училища організовано перевірку наведених фактів.
Варто нагадати, що 27 квітня активіст(к)и профспілки «Пряма дія» провели акцію солідарності зі студент(к)ами Шахтарського педучилища. В ході акції активіст(к)и передали представнику міністерства, начальнику департаменту вищої освіти С.В. Храпатому, офіційне звернення з вимогою перевірки озвучених фактів. Працівників Міністерства, а також особисто Євгена Суліму можна запідозрити у дальтонізмі нечуваного розмаху — коли чорне здається білим. У той час як офіційний сайт навчального закладу підтверджує інформацію про прибирання студентами траси Ростов-Донецьк, МОНМС просто заперечує ці факти. В умовах, коли міністерські чиновники дозволяють собі нахабно ігнорувати кричущі факти порушення прав студентів, протестні акції з метою тиску на МОНМС вкрай необхідні. Саме тому закликаємо вас до участі в акції солідарності з Шахтарськими студент(к)ами у вівторок, 8 травня, о 13:00 біля Міністерства освіти (просп. Перемоги, 10).
Якщо Ви можете надати будь-які відкриті свідчення щодо порушення прав людини та студентів у Шахтарському педучилищі, звертайтеся до нас. Ваша інформація може бути винятково важливою у руйнуванні корумпованої системи. Саме завдяки Вашим свідченням студент(к)и Шахтарського педучилища зможуть дихати вільно та стати натхненними викладачами у майбутньому!
