1 вересня о 9:00 новий інавгураційну лекцію у Києво-Могилянській академії прочитає історик Сергій Білоконь, відомий своїми антисемітськими висловлюваннями.
За традицією Національного університету “Києво-Могилянська академія”, навчальний рік розпочинається з інавгураційної лекції відомого вченого, митця чи громадсько
Як свідчить інформація на офіційному сайті НаУКМА, 1-го вересня інавгураційну лекцію в НаУКМА прочитає Сергій Іванович Білокінь. Серед його праць легко знайти статтю “Двадцять років єврейської державності в Україні, 1918-1938” в якій Білокінь намагається пояснити події в СРСР 30-х років єврейським походженням радянської влади: «На жаль, історія єврейсько-більшовицької (казали: жидо-большевицької) держави була передусім історією терору, державного тероризму», «Наведені нижче матеріали показують, що партійно-державні функціонери, єврейські екстремісти здебільшого на нашій території й народжувались. Така була спадщина імперської “черты оседлости”». Більше того, в тексті цього “історика” трапляються й такі “наукові” пасажі: «Оцей єврейський внесок – другий бігун світової історії, протилежний християнству. Господь і сатана: довкола цієї осі обертається уся світова історія».
“В Могилянці відомо, що Сергій Білокінь подарував університету цінну колекцію книжок, яку планують розмістити у колишньому приміщенні Центру візуальної культури, – говорить активістка студентської профспілки “Пряма дія”, студентка НаУКМА Роксолана Машкова. – Але ж благодійна допомога від, наприклад, фонду Ахметова – не підстава запрошувати Ахметова читати лекцію!”
В “Прямій дії” вважають, що лекція Сергія Білоконя – чергове свідчення подвійних стандартів керівництва Києво-Могилянської академії, яке, говорячи про підтримку ідеалів академічної свободи, в дійсності всіляко просуває ідеологію радикального націоналізму та утискає її критиків. Активісти схильні розглядати лекцію Білоконя в контексті закриття виставки сучасного мистецтва “Українське тіло”, скасування присвяченої українському фашизму лекції німецького історика Ґжеґожа Россолінського-Лібе та репресій проти Центру візуальної культури.
Протягом багатьох років Могилянка позиціювала себе як “патріотичний університет”, що водночас обстоює базові демократичні права. Такі випадки, як надання історику-антисеміту Білоконю звання почесного професора свідчать, що адміністрація НаУКМА остаточно поступилася засадами демократичної публічної сфери, в якій примітивні антисемітські висловлювання є неприпустимими. Натомість, адміністрація НаУКМА заохочує дуже специфічний різновид “патріотизму”, заснованого на ідеології ненависті, що є чужим переважній частині могилянців.
