Г.С.
Раніше ми вже писали про небезпеки банківської системи ( http://avtonomia.net/?p=4361 ), сьогодні ж мова піде про споріднене за своєю сутністю явище – про надання коштів в позику під процент фізичними особами, простіше кажучи – про лихварство. Та сама форма визиску, але експлуататор одягнений не у костюм із краваткою та озброєний не тільки законом.
Справа в тому, що Верховний Суд України в своїй постанові від 18.07.2012 року № 6-79цс12 дійшов правового висновку про те, що будь-яка фізична особа може надавати позику та отримувати за це обумовлений договором відсоток. І хоч Україна не є країною з прецедентною системою права, подібні рішення Верховного Суду України, хоча й формально не встановюють нових правових норм, але все ж мають для практики правозастосування величезне значення і однозначно будуть прийматися до уваги судами нижчих інстанцій як загальнообов`язковий документ.
В даній постанові Верховного Суду України було розглянуто питання того, чи поширюються на фізичних осіб-позикодавців норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та чи наділена фізична особа (або юридична особа, що не є фінансовою установою) правом на отримання відсотків за позикою. Правова позиція Верховного Суду України в постанові від 18.07.2012 року № 6-79цс12 сформульована наступним чином:
Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб’єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України.
Отже, Верховний Суд України підтвердив право будь-якої фізичної особи на отримання процентів за договором позики. Фактично, Верховний Суд України дав зелене світло розвитку в Україні справжнього лихварства.
Але чим загрожує дана ситуація звичайній людині?
Вже зараз можна побачити безліч оголошень про надання позик готівкою на вигідних умовах, без будь-яких довідок про доходи тощо. Але сучасні українські лихварі можуть дати фору Остапу Бендеру, який знав лише чотириста способів порівняно чесного відбору грошей у населення.
По-перше, видається очевидним, що в подібних відносинах лихвар захоче зіграти на необізнаності позичальника з правовими нормами та прописати в договорі вигідні для себе умови, які позичальник може навіть не побачити, але саме ці положення договору можуть в подальшому закабалити позичальника. Підписання договору без його ретельного аналізу та правового висновку професійного юриста може загнати позичальника у відсоткове рабство до лихваря.
По-друге, в разі Вашої незмоги повернути позику вчасно, цілком можливе втягнення Вас в судову тяганину з приводу повернення грошових коштів. Окрім визначеного договором розміру позики та процентів на вимогу лихваря Ви змушені будете сплатити також три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні втрати. Пізніше, якщо Ви не виконаєте рішення суду добровільно, стягнення буде звертатися на Ваше майно та кошти в порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.
По-третє. в разі неповернення позики чи процентів у визначений строк, є дуже вірогідною небезпека застосування „альтернативних” механізмів повернення коштів – без застосування позовів до суду, стягнення у примусовому порядку через виконавчу службу тощо. Ми говоримо про силове вибивання боргів. Навряд чи лихвар взагалі відкриє свою контору не маючи чіткого та ясного уявлення про те, яким чином зможе гарантувати повернення собі позики. А залякування та силові методи, як вчить історія (зокрема, варто пригадати 90-і роки ХХ століття), є напрочуд ефективними методами в цій неблагородній справі. Даний пункт пересторог ми вважаємо найголовнішим, адже вступаючи у відносини з лихварем Ви можете ризикувати не лише майновим інтересом, а й власним здоров`ям.
Тому, підсумовуючи вищевикладене, радимо Вам взагалі уникати отримання відсоткових позик від фізичних осіб. Через Ваш вступ в правовідносини з лихварем Ви цілком можливо опинитеся у процентному рабстві у фізичної особи, що однозначно буде мати для Вас як мінімум негативні наслідки майнового характеру.
І якими б небезпечними не були банківські установи в плані встановлення грошової кабали над позичальниками, все ж таки великі фінансові установи здебільшого грають на полі відібрання лише майна та грошових коштів населення. У випадку ж лихваря, особливо якщо дана особа-позикодавець має зв`язки в кримінальному світі, або ще гірше – у правоохоронних органах, Ви реально ризикуєте втратити власне здоров`я та особисту безпеку. Адже людина, що відкрила бізнес задля відібрання коштів у населення шляхом лихварства не тільки не віддасть Вам свого, але й точно знає, як більше забрати Вашого.
Пані Вікторія Франклін