Автономна спілка трудящих | Автономный Союз Трудящихся | Autonomous Worker's Union

Заява АСТ з приводу “Київ Прайд-2013″

Травень 23, 13:16, 2013

lgbt_logo_large25 травня в Києві заплановано проведення Маршу рівності. У той же день численні дикуни збираються  не дати «содомітам» вийти на вулицю. Ненависть до сексуальних меншин поєднує панів з Партії Регіонів, християнських фанатиків, націоналістів та інших ревних захисників панівної версії буржуазної моралі. 60 нардепів зібрали підписи та передали у мерію. Із десяток гомофобних ініціатив оголосили про контракції. Київська влада просить суд заборонити марш, явочним порядком скасовуючи право на мирні збори; в цьому її підтримує МВС.

Активісти АСТ та інші представники лібертарного руху не раз брали участь у акціях на захист прав ЛГБТ. Це стосується і протестів проти закону «про пропаганду гомосексуалізму», і грудневої акції на захист прав людини, і багатьох інших виступів, у яких брали участь радикальні ліві разом із (переважно) лесбійськими активістками. Ця взаємодія носить давній характер і демонструє відсутність гомофобних настроїв. Втім, варто розуміти, що у цих стосунках не все безхмарно.

Анархістів дратує ідеологія «прав людини», що є апеляцією до міжнародного і національного законодавства та часто є формою відмови від опертя на власні сили та самоорганізацію.  Анархістів дратує роль «колективного Робін Гуда», який доєднується до акцій, що їх проводять нечисленні ЛГБТ активісти та активістки. Втім, ми миримося із цим невластивим амплуа та часто ідемо на поступки, бо розуміємо необхідність солідарності із тими, хто бореться за свободу та проти консервативно-клерикальної реакції.

Нам не може подобатись поступливість та надмірна м’якість ЛГБТ-спільноти у стосунках із владою. Вона завжди згодна на компроміс, втім, часто ми бачимо дефіцит пошуку спільної мови із нами. Ми припускаємо, що це пов’язано більше із політичними якостями лідерів спільнот сексуальних меншин, які говорять від їх імені, а не із реальними настроями ЛГБТ. Зупинимося на організації “Гей-форум України” та її вожді Святославі Шереметі, що ініціювали  “Київ Прайд 2013″ і говорять від його імені.

Однією з основних форм організаційної праці пана Шеремета, крім розвитку інфраструктури ЛГБТ-організацій та медичної допомоги гомосексуалам, є писання блогів та роздача інтерв’ю пресі. Тож ми не маємо проблеми із тим, щоб реконструювати його позицію. Класову позицію буржуа.

Можна також простежити, як мінявся стиль публікацій даного любителя самопіару. Можна побачити ганебні публікації та дописи, в яких він нахвалює чинний режимпрезидента Януковича, щиро підтримує антиробочий Трудовий Кодекс, який був похований Верховною Радою  у 2013 році під градом критики.  Цю наполегливу підтримку Трудового Кодексу варто розуміти саме в контексті любові Шеремета до чинної влади та «пристойних геїв» із набитими грошима кишенями. Можна почитати його розмірковування про впливових чиновників та бізнесменів, що є геями, і відчути його гордість за таку хорошу компанію.

Буржуазний гей-активіст Шеремет хотів взаєморозуміння із правлячим класом і тому заплющував очі на можливість збільшення робочого тижня до 48 годин для ВСІХ. Адже вимоги мають бути «реалістичними» та не надто дратівливими для представників правлячого класу. Гею-буржуа потрібен бізнес, а не «рівноправність». Свободу він купить собі за гроші.

Бідних представників ЛГБТ будуть експлуатувати «без дискримінації». І це не зрада. Він постає у своїх публікаціях у якості представника правлячого класу, що привласнив право вирішувати за бідних представників своєї спільноти.

На прес-конференції у «Обозрєватєлі»  він заявляв, що у в’язниці йому нічого не загрожує та натякає, що так воно є бо він активним гомосексуалом. Такий собі буржуазний мачо, що щиро обстоює інтереси тільки подібних собі буржуазних мачо. Втім, як і більшості мачо, йому не вистачає твердості та сміливості.

«Власть констатирует, что дискриминация и стигматизация геев — это беда. Власть говорит, что гомофобия — это вызов современному обществу, вызов, с которым надо бороться. Власть приветствует развитие украинского ЛГБТ-движения», – писав пан Шеремет іще три роки тому у відповідь на докори у угодовстві з боку блогера під ніком «Дімон Аморалєс». Радимо прочитати цей повчальний діалог.

Якщо сам «Аморалєс» пише плутано та надто експресивно, то у логічних та зважених відповідях Шеремета ми бачимо дивну суміш мало не релігійної віри у те, що всі права йому подарує влада, яку він мусить хвалити і цілувати у всі місця, та єзуїтського лицемірства. Атеїст намагається загравати із релігією, бо вважає, що це дасть йому вигоду. Це цілком відповідає домінуючому у нашому суспільстві типу буржуазної політичної культури. Креатив та пристосуванство у ній, попри логіку та здоровий глузд, вважаються шляхом до успіху.

Втім, прийшов судний день для цього опортуніста. Його пасивна політична позиція та вічний пошук компромісів не завадив Верховній Раді прийняти гомофобний закон, а суспільству ставати все нетерпимішим до ЛГБТ. Нині пан Шеремет вже виступає за публічні  акції, бо середовищу, яке він нібито представляє, не подобається статус громадян третього чи четвертого сорту. Раніше лідер гей-форуму доводив шкідливість гей-прайдів, але тепер він уже за масові акції, щоправда із симптоматичними «обмовками».

І тут пан Шеремет залишається вірним собі.  Він виступає за те, щоб це був солідний та серйозний захід, у якому учасники не будуть схожими на клоунів. Марш має бути позбавлений і тіні гумору чи веселощів, адже пан Шеремет очолює солідний рух для солідних буржуа. І це вказує також на природній мачизм.

Представники анархістського руху самі часто стикаються із закидами у відсутності серйозності збоку закомплексованих молодих людей, які хочуть видаватися соліднішими і серйознішими, ніж є насправді. Десяток дівчат з барабанами у перуках та карнавальних костюмах викликають у таких «мачо-анархістів» непереборний жах і бажання тікати з демонстрації. Велика американська анархістка казала, що «революція, де я не зможу танцювати – не моя революція». Це, нагадаємо, була жорстка до ворогів та непохитна жінка, в якої варто вчитися мужності та сміливості.

Наша мета – вільне суспільство рівних людей, і на шляху до нього ми проголошуємо необхідність боротьби за права і свободи для усіх пригноблених. Ми цілком підтримуємо ЛГБТ-спільноту у боротьбі з суспільним осудом і у здобутті рівних можливостей для створення сім’ї та виховання дітей. Ми не є прихильниками буржуазного інституту шлюбу, але розуміємо, що при капіталізмі цей інститут часто є економічно доцільним для виживання трудящих. Так само ми не бачимо проблеми у всиновленні дітей гомосексуальними парами. «Нормальні» гетеросексуальні  і набожні сім’ї можуть бути значно страшніші для дітей, ніж «нетрадиційні».

Жодна людина не може бути позбавлена безпеки, поваги чи можливості самореалізації з причини сексуальних вподобань. Насамперед, рівність для ЛГБТ – це економічне питання: рівні права при прийомі на роботу та недискримінація в інших випадках; право завести сім’ю, яка матиме такі ж права на пільги та соціальну допомогу, як і інші сім’ї.

Ми рішуче засуджуємо вороже та агресивне ставлення до ЛГБТ зі сторони націоналістичних, клерикальних та інших консервативних сил. Їхня мета – посіяти розбрат між трудящими та зібрати вершки політичних вигод з суспільного конфлікту, відволікаючи увагу від наступу на інтереси всіх робітників (Трудовий кодекс, медична реформа, пенсійна реформа тощо) і переводячи агресію в безпечне для них русло.

Особливо неприпустимою є ситуація, коли праві та консервативні сили, що займаються погромною агітацією проти ЛГБТ, маскуються під лівих, називаючи себе комуністами чи анархістами. Така політика за визначенням не може називатись лівою, однак саме її веде парламентська Комуністична партія України, та низка позапарламентських організацій і деяких з “анархістів”. Ці люди не можуть мати нічого спільного з ліворадикальним рухом.

Ми наголошуємо на необхідності поєднання боротьби ЛГБТ-спільноти із робітничою боротьбою. Єдиний реальний інтерес трудящих – це солідарність і спільна боротьба за краще суспільство разом з усіма пригнобленими. Досягти відчутних результатів у забезпеченні прав і свобод можна лише через пряму дію, боротьбу на робочому місці, страйк, солідарне протистояння свавіллю, експлуатаціі та насильству пліч-о-пліч із профспілками і іншими класовими політичними рухами. В той же час загальне укріплення позицій робітничого класу є запорукою якісних суспільних змін, серед яких – повне викорінення нерівності та гноблення. Гендерна проблематика невіддільна від класової.

Як організація революційного пролетаріату, АСТ не може підтримувати заходів, зорганізованих класово-ворожими та авторитарними силами. Ми закликаємо українську ЛГБТ-спільноту до низової самоорганізації в боротьбі за свої інтереси, без сумнівних буржуазних “лідерів”. Доля всіх експлуатованих та пригноблених – стояти на спільній стороні барикад. Ми не засуджуємо тих хто буде брати участь у  Марші рівності, організованому Шереметом і ко., але закликаємо пам’ятати, що певні лідери ЛГБТ-спільноти є такими ж класовими та політичними ворогами трудящих, як і божевільні дегенерати-гомофоби, що у цей день протидіятимуть маршу.

Пролетарі всіх сексуальних вподобань – єднайтеся!

Related Articles

1 Comment

  1. 161
    161 Травень 25, 09:38

    Вы ударились головой

    Reply to this comment

Write a Comment

Коментувати

Підписатися

Підписатися по e-Mail

Архіви