Другого травня більш ніж 40 людей загинуло та близько 200 поранено у кривавій сутичці правих та крайніх правих сил у Одесі — ультрас та самооборона Євромайдану з одного боку; сталіністи, проросійські парамілітарні групи та місцева міліція з іншого.
На початку войовничий озброєний натовп людей з “георгіївськими стрічками” та червоними пов’язками на рукавах (в той день такі пов’язки також було помічено у представників “правоохоронних” органів) наблизився до місця, де футбольні фанати та велика кількість нон-комбатантів, що до них приєдналася, проводили марш “за єдину Україну”. З початком бійки, міліція організувала захисну лінію для підтримки атаки про-російських бойовиків, і 4 прихильника Євромайдану було вбито. Варто зазначити, що попередні марші Антимайдану в центрі Одеси не зустрічали ніякого спротиву, ні від їх політичних опонентів, ні від міліції.
“Проукраїнський” марш не було розігнано — навпаки, розлючений натовп пішов у контратаку. Частина бойовиків відступила до торгового центру “Афіна”, що згодом був заблокований міліцією. Натовп, який підбурювали ультрас, переслідував іншу частину нападників до місцевого наметового містечка Антимайдану, що знаходився перед домом Профспілок. Наметове містечко було розігнано, а його учасники втекли в дім Профспілок, після чого входи в будівлю було забарикадовано. Слід зазначити що Олексій Албу, лідер сталіністської організації “Боротьба”, був серед тих, хто спрямував людей у пастку заблокованої будівлі, а згодом залишив місце події. Ми розглядаємо це як доказ того, що з цією організацією слід розірвати будь-які зв’язки, як фінансові, так і інформаційні. Закордонна ліва чи анархістська огранізація, що перераховує їм гроші — фінансує громадянську війну; активіст, що надає моральну підтримку та поширює їх заяви — підливає олії в вогонь їхньої воєнної пропаганди.
Натовп “євромайданівців” оточив будівлю та бої продовжувались. В обидва боки летіли коктейлі Молотова та лунали постріли. На разі достеменно невідомо, що саме стало причиною пожежі, в якій стільки людей згоріли живцем чи задихнулися димом.
На відео: люди з “про-українського” натовпу намагаються врятувати людей з пожежі в домі Профспілок.
Ми переконані, що жорстокість ультраправих ультрас зіграла ключову роль у цій трагедії. Втім, очевидно, що цю жорстокість було прораховано та заплановано. Так само є відповідальними за пролиту кров проросійські провокатори та міліція, що надавала їм підтримку.
АСТ висловлює глибоку скорботу за загиблими. Вони стали жертвами сил, які наполегливо намагаються розпалити громадянську війну в Україні. На жаль, велика частина робітничого класу дезорієнтована і виконує роль сліпих маріонеток у руках цих сил, віддаючи свої життя за абсолютно дурні та позбавлені сенсу речі та ідеї. Безпосереднім наслідком ескалації цього трагічно безглуздого конфлікту є розкол робітничого класу в Україні. В той час, як деякі робітники погрожують політичним страйком на підтримку Антимайдану, бойовики Антимайдану викрали декількох активістів Конфедерації вільних профспілок України, яка підтримала Майдан. Замість того, щоб спільно виступити проти неоліберальної політики уряду, пролетарі б’ються одне з одним за інтереси різних буржуазних клік.
Кінцевим результатом такої політики буде громадянська війна в Україні, яка стане повною катастрофою для робітничого класу. Ми не пацифісти і будемо на боці робітничого класу, коли він битиметься з буржуазією, якої б форми не набула ця боротьба – але зараз в Україні про це не йдеться. Дезорієнтований і слабкий пролетаріат буде займатися саморуйнуванням; наслідками будуть стрімке падіння рівня життя, зростання безробіття та криміналу, а також втрата величезної кількості життів. Усі перспективи робітничої самоорганізації та мобілізації будуть на деякий час поховані.
Ми бачимо, що цей сценарій проштовхується альянсом різноманітних правих груп, нацистів, консерваторів і сталіністів. Важливо розуміти, що Антимайдан не можна вважати “робітничим соціальним протестом”: типовими для цього руху в різних містах є вимоги, продиктовані найбільш реакційними клерикальними консерваторами (скасування ідентифікаційних номерів, які містять “число Звіра”; заборона вакцинації тощо) і не мають нічого спільного з інтересами робітників.
З іншого боку, нам огидна реакція праволіберальної та патріотичної публіки, яка в захваті від загибелі людей в Одесі. Які б не були хибні погляди у цих людей, вони не повинні були загинути у цій жахливій бійні. Солідаризуючись із тими чи іншими правими рухами, що воюють між собою, українські робітники дедалі більше сповзають від соціалізму до варварства. Ліки від цього добре відомі: ми повинні усвідомити свої класові інтереси, організуватися на робочих місцях та спрямувати свій гнів проти справжнього ворога, а не проти одне одного. В ці дні глобальна робітнича солідарність означає дуже багато. Світовий робітничий клас приречений знищити себе: або в ході соціальної революції та побудови безкласового суспільства, або в ході варварської нещадної війни.
Ні бога, ні пана, ні націй, ні кордонів!
АСТ-Київ
Вільне міжпрофесійне об’єднання трудящих (SMOT – Belarus), координатор Анатолій Матвєєнко
Незалежна профспілка “Граніт”, голова Олег Стахаєвич
5 травня 2014
