Ми безумовно підтримуємо тих шахтарів, які вже багато місяців вимагають виплатити їм заборгованість по зарплатні (насамперед це стосується працівників державних шахт Львівсько-Волинського басейну), яким загрожує закриття шахт і втрата роботи (державні підприємства), а також їхніх товаришів з інших шахт, які щиро підтримують колег у солідарному протесті. Робітники мають повне право влаштовувати вуличні протести та інші акції прямої дії в боротьбі проти власників, і ми готові надати їм будь-яку солідарну допомогу та підтримку в цьому.
На жаль, нинішні протести в Києві, як виглядає, є лише імітацією низової політичної активності робітничого класу. Наявна інформація свідчить про те, що перед нами класичний приклад співпраці “жовтих” профспілок із власниками, коли лобіювання інтересів капіталіста маскується під начебто низовий протест робітників. Подібні “директорські страйки”, на жаль, не є новиною для України. Це явище вкрай шкідливе для зародження та розвитку справжнього класового руху. Воно дискредитує паростки реальної низової активності робітничого класу.
Організатори подібних протестів з “профспілкової” сторони заслуговують категоричного засудження. Особливо прикро, що на цей раз у ролі жовтих профспілок виступає КВПУ, яка до сих пір мала імідж “незалежного” трейд-юніона – хоча і раніше вона вже фігурувала в неприємніих історіях, коли робітнича солідарність ставала жертвою стратегічних розрахунків і компромісів із власниками. З цього слідує однозначний висновок: будь-який робітничий протест є приреченим з того моменту, коли він починає покладатися на допомогу з боку чи то державних структур, чи то власника, чи то буржуазних політичних партій, чи то профспілкових бюрократів. Такі “помічники” лише зведуть нанівець будь-яку робітничу активність за допомогою подачок і репресій. Вихід лише в розрахунку робітників на власні сили, хоч якими б незначними вони сьогодні не здавались – краще тверезо оцінювати ситуацію і діяти адекватно їй, ніж мати ілюзії щодо впливових союзників і терпіти потім жорстокі поразки.
Ліберально-патріотична інтелігенція слушно критикує шахтарів за зв’язки з Рінатом Ахметовим, який спрямовує їхній протест у власних інтересах. Але коли привілейовані столичні інтелектуали таврують шахтарів “тітушками”, “люмпенами” і ледь не перевдягненими російськими спецназівцями – перед нами кричущий приклад соціального расизму та антидемократичного, елітарного мислення, що заслуговує на однозначний осуд. Тим більше неприпустимим є насильство, спрямоване проти учасників вуличних протестів, хоч би яких “фейкових”, доти, доки цей протест сам є мирним.
Ми не бачимо ніякої трагедії ані в тому, що капіталіст Ахметов може поступитися прибутками або активами на користь іншого капіталіста, ані в тому, що міністр Демчишин може втратити посаду. Протистояння буржуазних політиків і капіталістів не повинне цікавити робітничий клас. Наш інтерес – це збільшення зарплат, скорочення робочого часу, поліпшення умов праці, а також посилення робітничої демократії, збільшення ролі робітничих організацій в управлінні підприємствами за рахунок зменшення повноважень капіталістів і бюрократів. З цього погляду, хоча націоналізація власності Ахметова, про яку останнім часом говориться, буде лише передачею її буржуазній державі, проте ці популістські пропозиції корисні вже тим, що ставлять перед суспільством правильне питання перегляду наявних відносин власності. Ми підтримуємо вирішення долі великого капіталу шляхом широкої суспільної дискусії й виступаємо не за націоналізацію з подальшою реприватизацією, а за передачу активів під демократичний суспільний контроль.
Автономна Спілка Трудящих висловлює солідарність із шахтарями та готовність всіляко допомагати їм у відстоюванні їхніх інтересів.
Геть капіталістів-власників! Геть корумпованих політиків і чиновників! Геть продажних профбюрократів! Хай живе робітнича самоорганізація!
Доля одна – класова війна!
Не ждіть рятунку ні від кого – ні від богів, ні від царів!
