Те, що відбувається з залізницями в Україні – не наслідок злої волі одного мільйонера Бориса Колесникова, а прояв класової війни. Великий капітал та державний апарат, який його обслуговує, веде успішний наступ на трудящі класи по ще одному фронту.
Зараз ми стоїмо перед небезпекою обмеження можливостей для власного пересування. По-перше, влада так і не відкинула свої наміри про введення продажу квитків за паспортами. По-друге, починаючи з 1 лютого, Південна залізниця підвищить ціни на квитки для пасажирів електричок в середньому на 15%, що може стати прецедентом для підвищення цін на інших залізницях. Річ у тім, що 70% пасажирів поїздів приміського сполучення становлять пільгові категорії громадян, пільги для яких мають компенсуватися за рахунок місцевих бюджетів, які, звісно, грошей не виділяють. Згідно до закону Про залізничний транспорт, тарифи на перевезення пасажирів електричок встановлюють залізниці, за погодженням з органами місцевого самоврядування (ст. 9). Більше того, Укрзалізниця може закривати збиткові та нерентабельні станції, ділянки, вузли і т.п. (ст. 7). Те, що електрички самі по собі нерентабельні та збиткові – очевидний факт. Тому, влада, налаштована на «оптимізацію», пропонує нам два її шляхи: або закриття станцій, або підняття цін та скорочення пільг. Перший шлях, зрозуміло, буде означати скорочення робочих місць та економічний занепад сіл та районів. Другий також може суттєво обмежити можливості для пересування, в залежності від того, наскільки високо зростуть ціни, але принаймні збереже робочі місця залізничників та дозволить місцевим жителям надалі торгувати на станціях, тому деякими профспілками може сприйматися як необхідне, але менше зло, і вони готові загравати з владою заради захисту залізничників.
Ми висловлюємо свою рішучу незгоду з цією позицією, так само як і відкидаємо пропоновані шляхи виходу. Вони обидва грають на руку лише людям з верхів і вдаряють по інтересах і кишенях простих людей. Ми, натомість, вимагаємо субсидувати пасажирські перевезення не за рахунок трудящих через квитки чи бюджети, а за рахунок капіталістів, що перевозять вантажі. Згідно до того ж закону, доходи від перевезень пасажирів та вантажів йдуть до єдиного поточного рахунку і згодом розподіляються між залізницями відносно їхнього вкладу (ст. 10). Тобто, існує практика перехресного субсидування. Однак, перевезення транзитних вантажів в Україні дешевше, ніж будь-де в регіоні. У 2009, 2010 та 2012 роках тарифи на вантажні перевезення (на відміну від пасажирських) не підвищувалися, а на деякі види вантажів навіть знижувалися – це наслідок свідомого курсу держави на «антикризову» підтримку великого капіталу. З жовтня 2008 р. загальний рівень тарифів на внутрішні вантажні перевезення залишається незмінним. Лише у березні 2011 р. було проведено індексацію тарифів на експортно-імпортні перевезення на 2,2% щомісячно до кінця року. При цьому тарифи на перевезення зернових вантажів у межах України залишились без змін.
Рівень тарифів «Укрзалізниці» значно нижчий, ніж у всіх сусідніх країнах. Наразі тарифи (внутрішні, експорт, імпорт) на перевезення вантажів у межах Польщі у 4,44 рази вищі, ніж в Україні, Угорщині – в 3,44 рази, у Румунії – у 3 рази, Словаччині – у 3,6, Білорусі – майже в 2 рази, Росії – у 1,5 рази. Навіть із урахуванням індексації тарифів на перевезення експортного зерна рівень українських залізничних тарифів станом на жовтень 2012 р. на відстань 500 км становить $11,93 за 1 т. Для порівняння: вартість перевезення 1 т експортного зерна російськими залізницями складає $15,97, європейскими – від $27,93 до $59,75.
Отже, в кінцевому рахунку це трудящі класи субсидують буржуазію.
Нагрівають руки і чиновники, які мають свій невеликий бізнес: у цьому році новостворене держпідприємство «Український транспортно-логістичний центр» передало функції по організації перевезень і розрахункам за всі послуги шістьом приватним ТОВ – по одній на кожну залізницю. Ці фірми ввели додаткові платежі, в результаті чого перевезення подорожчали на 40,3-47%.
Не припиняються і репресії проти тих профспілкових активістів, що боряться за власні права: голову профспілки Харківської вагонної дільниці №1 ошукали на 100 000 гривень через критику потягів Hyundai. Окрім цього, внаслідок тиску з боку адміністрації та «офіційної» профспілки, кількість членів профспілкової організації ВПЗУ в Коростеньскому депо скоротилася на 3/4, а зовсім нещодавно дім голови Вільної профспілки машиністів м. Кременчук закидали «коктейлями молотова».
В зв’язку з усім вищесказаним, ми ВИМАГАЄМО:
– Субсидувати транспорт за рахунок олігархів, шляхом підвищення тарифів на перевезення вантажів
– Відкинути всі наміри стосовно підвищення цін на квитки, зберегти за пільговиками право на вільне пересування
– Не вводити продаж квитків за паспортами
– Припинити процес приватизації, не проводити акціонування Укрзалізниці
– Не скорочувати робочі місця на залізниці, не закривати депо чи малі станції
– Припинити практику роботи на “подовжених плечах”, що погіршує умови праці та ставить у небезпеку життя та здоров’я пасажирів
– Припинити будь-які переслідування активістів профспілок
Права не дають, права – беруть!
Автономна Спілка Трудящих avtonomia.net
