Резолюція з’їзду АСТ. «Про історичну традицію. Анархізм та націоналізм»

Останнім часом ми стикаємося із тим, що окремі  люди, які відносять себе до анархістського руху, намагаються записати до емансипативної традиції певних представників ОУН-УПА.  Нам зрозумілі причини подібних ідейних мутацій. Вони дають можливість вибудовувати союзи із тими представниками українських націоналістів, що намагаються вигадати собі інший та більш пристойний ідейний родовід.

Давайте пригадаємо минуле організованого націоналізму бандерівської тенденції, зосередившись на подіях 40-х років. Адже саме події цього періоду найчастіше фальсифікуються.

На початку війни «Начальний комендант Української національної революційної армії» Іван Климів (Легенда) особисто доклав рук до підбурювання і організації єврейських погромів. Після розриву стосунків із нацистами цей діяч очолив військову референтуру ОУН. Тож він мав прямий стосунок до створення військових структур, з яких із часом постала УПА. Втім, не від один, а і вся українська міліція в перші місяці війни активно допомагала нацистам реалізовувати «остаточне вирішення єврейського питання».   А сама ОУН(р) видавала  прогітлерівські декларації.

Роман Шухевич і командири УПА несуть пряму відповідальність за волинську різню 1943 року.  Ящо Шухевич спочатку не підтримував  масштабних акцій терору проти поляків та політичних опонентів-українців, то із часом переконався у політичної доцільності подібної практики.

Соціалістична та демократична риторика, що до неї вдалися бандерівці з 1943 року, є не ознакою полівіння, а спробою підлаштуватися під настрої населення Центральної та Східної України.  Цю версію підтверджують і теоретичні роботи Петра Федуна (Полтави), що в  них він пояснює своє ставлення до майбутнього ладу в Україні. Ми можемо відзначити, що він ревізує положення довоєнного націоналізму і замість тоталітарного режиму  пропонує будувати лад, що базується на багатопартійності та формальній представницькій демократії. Втім, у Федуна це «народовладдя»  набуває досить авторитарних рис. Права і  свободи не мають значення і маркуються «поганими словами»  анархізм чи лібералізм.  Федун не проти профспілок, але  хоче щоб вони були аполітичними.  Він підтримує багатопартійність, щоб каналізувати класовий протест за допомогою виборчих процедур.

Тільки цих кількох загальновідомих фактів достатньо, щоб зробити висновки про цю тенденцію.  Вона цілком суперечить анархізму і соціалізму. Звісно, серед націоналістичних формацій можна виділити Мітрингу та його послідовників, що стояли на соціалістичній позиції під час війни, а після війни стали або екзотичними американськими троцькістами, або соціал-демократами. І це теж має мало стосунку до анархізму.

Бажання спекулювати на «лівизні» таких досить сумнівних персонажів  є незрозумілим. Ми маємо свою українську лібертарну традицію, що є частиною загальносвітової. Це організації «Набат», РПАУ, “Південноросійське товариство анархо-синдикалістів”. Це особистості справжніх  інтернаціоналістів  та класових борців від анархіста-повстанця Нестора Махна до революційного синдикаліста Аарона Барона.  Це прекрасна та трагічна історія. Тож ми не бачимо сенсу у співробітництві із людьми, що виправдовують расистських вбивць та прихильників авторитаризму.

Резолюція прийнята делегатами першого з”їзду АСТ.

7 січня 2014 року.

На фото трупи євреїв у дворі тюрми “Бригідки”. Львів 1941 рік. Ілюстрацію взято тут.