16.01.2014 Верховна Рада України прийняла законопроект про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян № 3879 від 14.01.2014.
Законопроект було прийнято у надзвичайному, „еспрес-режимі”, адже зареєстровано документ у ВР було лише позавчора, а сьогодні ми вже побачили голосування стосовно нього у сесійній залі.
Авторами законопроекту є депутати-регіонали Вадим Колесніченко та Володимир Олійник.
Пояснювальна записка обгрунтовує необхідність прийняття закону наступним чином:
„Останнім часом в Україні відбувається суттєве загострення політично-соціальної кризи. Події, пов’язані з протестними акціями використовуються певними внутрішніми та зовнішніми силами, що мають на меті подальшу дестабілізацію життя нашої країни у своїх власних цілях. Непоодинокими стали випадки масових заворушень, втручання в роботу державних та правоохоронних органів, відбуваються захоплення будівель державної та комунальної власності, набули широкого розповсюдження прояви вандалізму та екстремізму, значно збільшилась кількість хуліганських дій.
Все це призводить до порушення нормальної роботи державних органів, установ, організацій, функціонування транспортних сполучень. Внаслідок цих подій псується майно, що належить державі та громаді, розмір нанесеної шкоди збільшується щодня. Організація систематичних простоянь правоохоронним органам, заклики про непідкорення їх законним вимогам, систематичні блокування та порушення роботи державних органів призводить до формування та розповсюдження субкультури, яка пропагує правовий нігілізм та поширює ідеї, відмінні від усталених норм соціальної поведінки.
Соціальні мережі в Інтернеті використовуються як високотехнологічний інструмент для поширення цих ідей і розпалювання ворожнечі на соціальному, національному, політичному та мовному ґрунті. Все частіше лунають заклики до нетерпимості, ворожнечі, ненависті та насильницької зміни влади і конституційного ладу. Нерідко під виглядом самоорганізації громадян Інтернет використовується для маніпулювання ззовні, в результаті чого відбувається суттєве зростання конфліктності, жорстокості, безжальності та насильства серед населення, що призводить до зниження рівня моральності та системного заподіяння шкоди законним правам та інтересам громадян і суспільству, інтересам держави в цілому.
В соціальних мережах формуються групи, яким надаються детальні інструкції для виготовлення з підручних засобів речовин та предметів, що надають змогу наносити максимальні тілесні ушкодження під час масових заворушень.
Прийшов час констатувати, що вказані явища та події не мають нічого спільного з мирним протестним рухом. Явища, що стали сьогоденням нашого суспільства не є прийнятними у цивілізованому світі, кожна країна веде боротьбу з проявами екстремізму, вандалізму, розпалюванням ворожнечі між своїми громадянами.
Однією з функцій держави є охорона і захист конституційного ладу, законності та правопорядку, забезпечення громадського миру, прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
Відтак держава не може лишатися осторонь загрози національній безпеці, ситуація потребує негайного втручання для наведення порядку. Держава не тільки повинна терміново вжити заходів щодо нормалізації всіх сфер життя, розбалансованих останнім часом, але й створити умови для недопущення у подальшому подібних явищ, що, в свою чергу, може бути здійснено за умови наявності відповідного правового інструментарію”.
Тобто, ми бачимо істерію влади та бажання під приводом останніх подій в Україні „закрутити гайки”. Крім того, характерним є черговий напад влади на соціальні мережі та Інтернет, зокрема, депутат Олійник вже подавав законопроект про цензуру в Інтернеті, але після критики громадськості пообіцяв відкликати його.
Самим документом пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів, зокрема у Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується ст.185-1 викласти у наступній редакції:
частину першу викласти в такій редакції:
“Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій їх учасником, в тому числі біля органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, житла чи іншого володіння осіб, –
тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до десяти діб.”;
у абзаці другому частини другої слова “від двадцяти до ста” замінити словами “від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот”;
доповнити статтю частинами третьою та четвертою такого змісту:
“Участь в зборах, мітингу, вуличному поході, демонстрації, іншому масовому заході у масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи, або наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних), зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, вибухових чи легкозаймистих речовин, предметів, спеціально пристосованих чи заздалегідь заготовлених для вчинення протиправних дій, а також участь у такому заході без дозволу органів внутрішніх справ у форменому одязі, що повторює або схожий на формений одяг працівників правоохоронних органів чи військовослужбовців, –
тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій або під час їх проведення конструкцій, палаток чи інших малих архітектурних форм, предметів чи конструкцій, що використовуються як сцена, звукопідсилюючої апаратури, –
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.”;
Нагадаємо, за чинною ч.1 ст.185-1 санкція передбачає покарання у вигляді „попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”, а за ч.2 ст.185-1 – „накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.”
Тобто, покарання за ст.185-1 пропонується збільшити в десятки разів, а адміністративний арешт передбачається навіть за просту участь у мирній акції.
Але Автономна Спілка Трудящих наголошує, що ст.185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає санкцію за порушення „встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій”, а в Україні відсутній спеціальний закон, що встановлював би такий порядок. Отже, і відповідальності за порушення неіснуючого порядку бути не може. Такої ж думки дотримується Європейський суд з прав людини в рішенні по справі „Вєренцов проти України”.
Тому жодної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст.185-1 бути не може.
Що стосується запропованої ч.3 ст.185-1 в частині „у масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи”, то ніхто не відміняв в Україні ст.300 Цивільного кодексу України згідно якої „Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.”. Маска ж в даному випадку може розглядатися як елемент способу прояву своєї індивідуальності – через певну форму одягу.
Крім того, ч.3 185-1 фактично спростовує презумпцію невинуватості, адже кожна людина у масці за цією нормою вже розглядається як підозрюваний.
Крім того, даним законом передбачається порушення права особи на справедливий суд. А саме:
статтю 2772 доповнити частиною третьою такого змісту:
“Належним підтвердженням сповіщення особи про місце і час розгляду справи (отримання особою повістки або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, або відеозапис вручення особі повістки, або будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.”.
Які це „інші дані” ніхто не знає. Але безумовно дана норма буде використовуватися з метою фальсифікації відомостей щодо начебто належного повідомлення особи про час та місце розгляду справи.
У Кримінальному кодексі України депутати пропонують ввести відповідальність за „екстремізм”:
“Стаття 110-1. Екстремістська діяльність
1. Виготовлення, зберігання з метою збуту чи розповсюдження, а також збут чи розповсюдження екстремістських матеріалів, в тому числі через засоби масової інформації, мережу Інтернет, соціальні інтернет-мережі, використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей, в тому числі на зборах, мітингах, вуличних походах, демонстраціях, публічні висловлювання чи заклики екстремістського характеру, а також фінансування зазначених дій або інше сприяння їх організації чи здійсненню, в тому числі шляхом надання інформаційних послуг, грошових коштів, нерухомості, навчальної, поліграфічної чи матеріально-технічної бази, телефонного, факсимільного чи інших видів зв’язку, за відсутності ознак більш тяжкого злочину, –
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацію екстремістських матеріалів.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, –
караються штрафом від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацію екстремістських матеріалів
Примітка: під екстремістськими матеріалами слід розуміти призначені для оприлюднення документи на паперових, електронних чи будь-яких інших носіях, що містять інформацію екстремістського характеру, тобто закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність здійснення діяльності щодо планування, організації, підбурювання, підготовки або вчинення дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, посягання на територіальну цілісність, недоторканість, суверенітет держави, насильницького захоплення або утримання влади чи владних повноважень, незаконного втручання в діяльність або перешкоджання законній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень, виборчих комісій, громадських об’єднань, їх посадових чи службових осіб, закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність розпалювання соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, здійснення масових заворушень, порушення громадського порядку, хуліганських дій та актів вандалізму з мотивів соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, в тому числі пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв людини і громадянина за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, пропаганду виключності, переваги чи неповноцінності людини (соціальної групи) за ознакою її соціальної, расової, національної, етнічної, мовної, релігійної приналежності або ставлення до релігії.”
Всі ми розуміємо, що під визначені критерії „екстремістських” матеріалів можна „підігнати” взагалі будь-що.
Ця стаття Кримінального кодексу України фактично поховає політичну діяльність організацій та окремих осіб, яка не сподобається владі.
Крім того, в законі депутати вирішили втілити давну мрію української влади – ввести відповідальність за наклеп:
„Стаття 151-1. Наклеп
1. Наклеп, тобто умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Наклеп у творі, що публічно демонструється, в засобах масової інформації або в мережі Інтернет, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп, –
карається штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року.
3. Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, –
карається виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк до двох років.;”
Ця стаття Кримінального кодексу ставить хрест на вільній журналістиці в Україні. Адже якщо в журналістському розслідуванні випливуть певні „неприємні” факти для чиновника, він цілком буде спроможним через кишеньковий суд оштрафувати журналіста чи відправити його на виправні роботи.
Крім того, у Кримінальному кодексі підвищуються санкції за ст.296 – хуліганство, під яку „підводять” величезну кількість справ з невинуватими особами в якості підсудних.
Зокрема, за хуліганство вчинене „групою осіб” позбавлення волі з 4 років змінюється на 5 років, а якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії – з 5 до 6 років позбавлення волі.
Також влада хоче захистити співробітників каральних органів:
„Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби, їх близьких родичів чи членів сім’ї, розповсюдження матеріалів або інформації, що носять явно образливий характер та демонструють зухвалу зневагу до працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби, тиск, залякування чи вплив у будь-якій іншій формі на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби, вчинені з метою помсти, перешкоджання виконанню ним службових обов’язків чи з метою добитися прийняття незаконного рішення, або публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, –
карається штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.”;”
Перераховані норми є лише найбільш кричущими зі списку запропонованого Колесніченком-Олійником. Їх законопроект є беспрецедентним для України документом, який можна назвати „поліцейська держава в одному документі”.
Єдиний шанс зараз, після того як цей проект був проголосований ВР не допустити в Україні встановлення вже формальної диктатури та поліцейської держави – це не дати Президенту України підписати цей закон.
