17 березня двоє депутатів від „Батьківщини”, Олег Медуниця та Ігор Стойко зареєстрували у Верховній Раді проект закону про превентивне затримання особи (осіб) № 4471.
В пояснювальній записці депутати скаржаться на чинний кримінально-процесуальний кодекс, який, на їх думку, дає недостатньо підстав для затримання особи:
Кримінальний процесуальний кодекс України на даний час передбачає можливість затримання особи лише у випадках, коли особу застали під час вчинення злочину або замаху на її вчинення, або якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у т.ч. потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин.
Такий порядок не дає змогу правоохоронним органам оперативно приймати рішення про затримання осіб, які готують або вчинили злочин і продовжують протиправну діяльність на шкоду національної безпеки, в інших випадках, ніж те передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Зазначені обставини зумовлюють потребу запровадження в Україні тимчасового, до стабілізації в державі суспільно-політичної обстановки, механізму превентивного затримання осіб, причетних до підготовки та/або вчинення злочинів проти основ національної безпеки, громадської безпеки та громадського порядку, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та інших злочинів, що підривають цілісність та суверенітет держави.
Тобто, основна мета даного законопроекту – дати каральним органам більше підстав для затримання особи. При цьому, для затримання за такі абстрактні та неоднозначні речі, як „вчинення злочинів проти основ національної безпеки, громадської безпеки та громадського порядку, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та інших злочинів, що підривають цілісність та суверенітет держави.”
Під названі категорії злочинів за бажання можна підвести все, що завгодно.
Преамбула до законопроекту виглядає наступним чином:
Верховна Рада України, констатуючи факти зростання в країні ескалації екстремізму та сепаратизму, що загрожує національним інтересам держави та суспільства, а також територіальній цілісності України, з метою забезпечення миру та безпеки в державі, запроваджує тимчасовий порядок превентивного затримання осіб, причетних до підготовки та вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки та громадського порядку, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та інших злочинів, що підривають цілісність та суверенітет держави.
В самому тексті законопроекту пропонується ст.1 викласти наступним чином:
Превентивне затримання особи здійснюється уповноваженими на це державними органами з метою недопущення та припинення злочинних посягань, які вчинюються особами (особою) проти основ національної безпеки України, громадської безпеки та громадського порядку, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та інших злочинів, що підривають цілісність та суверенітет держави.
Що стосується порядку превентивного затримання, то він прописаний у ст.2 закону:
За наявності достатніх даних, отриманих відповідно до законів України, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або вчиненні протиправних діянь, передбачених статтею 1 цього Закону, така особа може бути затримана строком до 30 діб.
Затримання здійснюється на підставі мотивованої постанови, затвердженої начальником органу внутрішніх справ або органу служби безпеки з санкції прокурора, з якою затримана особа ознайомлюється не пізніше 24 годин з моменту її затримання.
Превентивне затримання не застосовується до вагітних жінок, жінок старше 55 років та жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, інвалідів I групи, чоловіків старше 60 років, а також до осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Право дачі санкції на превентивне затримання мають Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняні до них прокурори, їх заступники, а також прокурори міст та районів.
Щодо строків превентивного затримання, то за ст.5 законопроекту:
Строк превентивного затримання визначається постановою про його застосування. Цей строк може бути скорочено або продовжено прокурором. Після закінчення терміну затримання особа, якщо в її діях не виявлено складу злочину, має бути негайно звільнена, про що повідомляється прокурор.
У разі виникнення збройного конфлікту чи реальної загрози територіальної цілісності та суверенітету країни, прокурор вправі продовжити строк затримання особи до 6 місяців у місцях, визначених статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом строку превентивного затримання в діях особи встановлено ознаки кримінального правопорушення, ці відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинається кримінальне провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі обрання щодо цієї особи як запобіжного заходу взяття під варту час превентивного затримання зараховується до строку перебування під вартою.
Отже, за даним законопроектом депутати бажають „закривати” людей лише за підозрою у вчиненні абстрактних „злочинів проти основ національної безпеки, громадської безпеки та громадського порядку, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та інших злочинів, що підривають цілісність та суверенітет держави.”
Очевидно, якби даний законопроект було подано депутатами від ПР в період президентства Віктора Януковича, Медуниця та Стойко були б чи не першими, хто назвав би його „диктаторським”.
Крім того, хотілося б нагадати, що Олег Медуниця з 2002 по 2006 рр. був керівником ультраправої Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодіжний Націоналістичний Конгрес».
Ми з вами бачимо, що в бажанні „закручувати гайки”, боротися з „екстремізмом” та обмежувати права громадян нова влада мало чим відрізняється від попередньої. Даний законопроект є вкрай небезпечним, адже в разі його ухвалення він дасть „правоохоронцям” цілком легальне право на затримання осіб, що не подобаються владі за абсолютно надуманими приводами.
