Україна стоїть на перехресті двох загроз: фашистської Росії, що своїми агресивними діями чавить український політичний прогрес, та власними ультраправими, націоналістичними, фашистськими та неонацистськими політичними партіями і рухами. Останні радісно намагаються відповідати штампам російської пропаганди про хунту та кровожерливих бандерівців.
В той час як російський фашизм, що втілюється у політичному тиску, військовій агресії та масованій міжнародній антиукраїнській пропаганді, майже ні в кого в Україні не викликає співчуття, цього не можна сказати про українських фашистів. Суспільство ігнорує факти військового загартовування та політичного розвитку руху навколо відверто неонацистського полку “Азов”, чиї цивільні представники уже відмітились у побитті чорношкірих вболівальників на стадіоні “Динамо”. Що показово, ніякої відповідальності більшість винуватців інциденту не понесли, а правоохоронці не поспішали із розслідуванням. Також вони не отримали широкого суспільного осуду за свій вчинок.
Правий сектор, хоч і засуджується суспільством за свої насильницькі дії — наприклад, після їх нападу на правозахисний “Марш рівності”, проте не зустрічає ніякого відчутного опору.
Слід відзначити, що відкритої широкої суспільної підтримки ультраправі не мають. Останні президентські, парламентські, та місцеві вибори у цьому сенсі є показовими: ультраправі кандидати та партії отримували мізерну підтримку серед виборців. Їхні автократичні, тоталітарні та просто безглузді ідеї стосовно майбутнього України не викликають в суспільстві ніякого захоплення. Це однозначно позитивний момент, який буде в змозі вигнати фашистів з порядку денного політичного життя країни, якщо отримає відповідного розмаху.
Ми вважаємо такий крок логічним та послідовним у світлі цінностей, загартованих громадським протистоянням із право-консервативним режимом Януковича та фашистскьими утвореннями ДНР-ЛНР.
Розвиток широкого громадського антифашистскього руху є кричущою необхідністю для нинішньої України. Самим цькуванням та ігноруванням не зупинити розвиток та популяризацію ультраправих ідей. За суспільної мовчазної згоди та апатії фашисти не раз приходили до влади в минулому, і це не оберталося добром для таких країн. Їхні політичні цінності включають усе найгірше, що було за часів влади Януковича та нині є за влади Путіна. Без репресивної поліцейської держави, систематичного терору, влади, побудованої на корупції та подавленні будь-якої незгоди з боку суспільства, ультраправий режим немислимий.
Прогресивні суспільні сили мають рішуче довести, що в Україні хунти не буде.
Анархістський комітет 19 січня
Заява відкрита для підписання всіма, хто поділяє вищезазначену позицію.
