Ми маємо вийти 26 липня о 18:00 до Мистецького Арсеналу, щоб заявити свою антиклерикальну позицію.
Відзначення 1025-річчя святкування «хрещення Русі» є одним із кроків по встановленню в Україні державної ідеології. Нею має стати християнство. Ми не перебільшуємо. Церква та держава в Україні є офіційно відокремленими за 35 статтею Конституції. Втім, останні пів року представники правлячої партії висунули ряд пропозицій, що мають змінити цей стан. Депутат від партії регіонів та головний лобіст церкви Юрій Мірошніченко розробив та зареєстрував низку законів, що мають забезпечити «партнерство» між УПЦ та Українською державою.
Закон № 2340а передбачає втручання церкви у шкільництво. Проект № 2774 має реабілітувати учасників «харківського розколу» 1992 року, внаслідок якого постала УПЦ. № 2895 має звільнити релігійні організації від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. № 2993 містить список об’єктів культурної спадщини на 9 аркушів, що їх держава зможе передавати у руки приватних осіб та церковних організацій. №1074 встановлює «символ єднання духовної і світської влади в інтересах народу». Ним має стати відновлена та передана (що очевидно) УПЦ церква Богородиці (Десятинна). №2051 передбачає створення церковних дитсадків та шкіл, що теж вступає у протиріччя із світським характером держави.
Докладно із програмою «партнерства» можна ознайомитися за цими посиланнями: http://avtonomia.net/2013/05/28/tserkvi-znovu-potribni-derzhavni-groshi/
http://avtonomia.net/2013/05/28/klerikal-nij-konservatizm-yednaye-vladu-ta-opozitsiyu/
Вперед до феодалізму
В пояснювальній записці до № 2340а Мірошніченко визнає, що його ідеї суперечать чинній Конституції, але все одно вимагає якнайширшого «партнерства». Також законодавець пропонує визнати матеріалізм шкідливою та антидержавною філософією, що її варто долати таким «партнерством». На думку правника реалізація принципу світської держави призвела до «формування матеріалістичного світогляду українського суспільства та погіршення його духовно-морального здоров’я, що безумовно негативно впливає на всі сфери життєдіяльності Українського народу та розбудову Української демократичної, правової держави».
Насправді, держава з власної ініціативи залучає церкву (переважно УПЦ) до формування державної ідеології у дусі ранньофеодальної концепції «симфонії влад». Тож вбивство та знущання з підданих-«смердів», хабарництво, кумівство цілком відповідають найкращим зразкам феодального устрою. Саме такий лад відповідає концепції “симфонії” влад.
Чому 1025-річчя «хрещення Русі» є шкідливим та лицемірним святом
Святкування дати встановлення державної релігії в світській державі – абсурдне та суперечить законам тої самої держави. І може служити тільки ганебній меті. Адже саме «хрещення» є міфом. Християни на схилах дніпра зявилися задовго до «блудливого» князя Володимира і саме хрещення стало кривавим актом встановлення державної ідеології, що супроводжувалося масовими репресіями, а не актом осяйного набуття істини.
Подальше «партнерське» поєднання додає пастирям державної підтримки, грошей, а державі авторитету, якого їй хронічно бракує. Священики зможуть із усією силою державного апарату вдарити по конкуруючим конфесіям, а корумпована та ненависна держава намагатиметься віднайти підтримку з боку релігійної організації, що абсолютно незаслужено користується повагою більш ніж половини населення.
1025-річчя хрещення – витрата значних державних коштів на недоречні святкування у той час коли країна переживає економічну кризу, а доходи громадян так і не повернулися до рівня літа 2008 року. Держава не виконує своїх соціальних зобов’язань – не виплачує гроші водоканалам, щоб ті могли розрахуватися з електропостачальниками, і в той же час віддає їх на марнотратство. Це спроба заспокоїти та відволікти людей, а не витратити (цілком в дусі настанов релігії) ті самі кошти на подарунки сиротам та вдовам. Натомість, та сама Партія Регіонів намагається у розробленому нею Трудовому Кодексі позбавити одиноких матерів гарантій від звільнення.
Ми вважаємо, що дуже важливо убезпечити дітей від духовної отрути релігії, що визнає святими серійного ґвалтівника, п’яницю та вбивцю князя Володимира Великого та царя Миколу, що за свої дії по розстрілу демонстрантів та фінансуванню праворадикалів-чорносотенців, які практикували вбивства нацменшин, заслужив від народу надзвичайно точне прізвисько «Кривавий». Хотіли б ви, щоб ваш син вів розпутне життя, купався у крові своїх ворогів, фінасував банди грабіжників та вбивць? Хочете щоб ваш син став жертвою такого вбивці, що із радістю піде вмирати за Бога та Державу? Хочете щоб вашу доньку позбавили права вирішувати власну долю та перетворили на пересувну матку для виношування дітей виродка чи вівці, описаних у попередніх реченнях?
Якщо клерикальні «моралісти» вимагають прибрати сцени сексу та насильства з телеекрану, то нехай приберуть і релігію. Адже священні писання не просто описують граничний рівень насильства, але і виправдовують його та пропонують наслідувати цей тваринний тип поведінки. Докладніше про це можна прочитати ТУТ: http://avtonomia.net/2013/06/25/ostanovim-pop-parad-zashhitim-detej/
Чому ми будемо протестувати біля Мистецького Арсеналу?
Держава влаштує пивні свята із «християнськими рок-музикантами», поп-паради із різномастим духовенством, але це не додасть амбіціям “нового хрещення” достатнього інтелектуального блиску. Це тільки демонструє те що сучасні «кесарі» добре навчилися у імператорів Риму апелювати до тваринних потреб підданих. Виставка ж “Велике та величне” у Арсеналі має на меті довести, що у клерикалізації є інтелектуальне та культурне підґрунтя. Це має створити сприятливу ситуацію для інтелігенції, яка б стала звичайними колаборантами на службі християнського авторитарного режиму. Таким чином чим краще вийде виставка «Велике та Величне», чим кращий смак буде у організаторів – тим гірше для нас усіх. Бо це робота на виправдання суспільної реакції. Талановитий слуга консерватизму гірше від нездари. Більше шкоди зробить.
В середині 20 століття Єгипет та Пакистан були світськими країнами. Авторитарні «реформатори» заради заспокоєння керованих мас почали політику «ісламізації». Там теж апелювали до ісламського минулого. Сучасний ісламізм є сконструйована місцевими інтелігентами, мулами та державними пропагандистами картинка «повернення до джерел».Це була спроба оперти корумповані та залежні режими на авторитет Корану. І це спрацювало, але не так як хотілося тим хто сидів у владних кабінетах. Зараз ми бачимо, що однією із основних проблем цих країн є цей самий висмоктаний із пальця інтелігентів політичний іслам. За другу половину 20 століття десятки країн Сходу зазнали значного суспільного та культурного регресу. Хочете у світле завтра Православного Талібану? Ні? Тоді потенційну небезпеку треба давити у зародку.
Наш погляд має бути простим. Держава і церква повинні співіснувати окремо, але померти разом.
