Автономна спілка трудящих | Автономный Союз Трудящихся | Autonomous Worker's Union

Заява АСТ-Київ про побоїще під Верховною Радою / Заявление АСТ-Киев о побоище под Верховной Радой

Вересень 06, 15:33, 2015
Фото - Reuters

Фото – Reuters

31 серпня ВР проголосувала в першому читанні за зміни до Конституції у частині “децентралізації” та внесення до перехідних положень згадки про “особливий статус” територій, що контролюються російсько-націоналістичними хунтами — “окремих районів Донецької і Луганської областей” (ОРДіЛО),  згідно з офіційним визначенням Мінських домовленостей. Одразу після закінчення процедури голосування праві (УКРОП, ВО “Свобода”, Радикальна партія Ляшка), а за ними й популісти з “Батьківщини”, почали штурм будівлі парламенту.

Реальне значення змін до Конституції губиться у загальних фразах про децентралізацію і особливий характер самоврядування ОРДіЛО. При цьому повноваження президентської вертикалі на місцях прописані дуже чітко. Власність місцевих громад, згідно запропонованих змін, передається виборним органам влади міського та районного рівнів. Територіальні громади стануть порожнім звуком, спільна власність громадян відтепер стає казенно-муніципальною.

По-справжньому ж визначається особливий статус ОРДіЛО не законом, а реальним співвідношенням військових і дипломатичних сил. Це те, що ніякому голосуванню у Верховній Раді змінити не під силу.

Беззмістовність “змін” не є таємницею для лідерів і ляльководів правих сил. Наприклад, у той момент, коли УКРОП Коломойського брав участь у протестах під Радою, друга група васалів Ігоря Валерійовича із партії “Відродження” голосували за конституційні зміни. Членів урядової коаліції, які підтримали зміни до Конституції, теж важко назвати “агентами Кремля”.

Так для чого був потрібен штурм і заради чого загинули троє нацгвардійців-строковиків?

5 вересня в Україні офіційно розпочалася виборча кампанія. Дії правих радикалів були спрямовані на дестабілізацію обстановки та підвищення рівня “зради” в інформаційному полі. Але для цієї мети підходить бійка з нанесенням легких або середніх тілесних ушкоджень, аж ніяк не вбивство. На нашу думку, організатори мітингу втратили контроль за ситуацією. Вони півтора року розказують про зраду — зрештою, хтось повинен був повірити і взяти ці слова близько до серця. Такою людиною став боєць батальйону патрульно-постової служби МВС, пов’язаний із парамілітарною організацією ВО “Свобода” ВГО “Сокіл”, Ігор Гуменюк. Саме він кинув гранату в натовп із службовців нацгвардії та журналістів.

Якщо це лише підготовка до виборів, то складно собі уявити, на що праві можуть піти далі, під час самої виборчої кампанії.

Ми скептично ставимося до теорій, згідно з якими розгул ультраправих спричинений політичним замовленням Кремля, спрямованим на дискредитацію України. Однак варто визнати, що ультраправі в Україні Кремлю потрібні. Зрештою, українські націоналісти ідеологічно мало чим відрізняються від клерикально-консервативних адептів “російського світу”. Цінності у них ідентичні, і тільки національно-державні проекти входять в антагоністичний конфлікт.

Все, чого хочуть домогтися праві — це необмежена влада. Тобто для себе вони хочуть відсутності відповідальності і свободи чинити свавілля. Для інших же вони милостиво готові приймати репресивні закони. Ми не віримо в успіх українських правих на виборах — і бажаємо їм нищівної поразки.

З іншого боку, нас турбує посилення авторитарних тендецій в політиці правлячої коаліції. Їх і так ніколи не можна було назвати ангелами, а всенародний запит на приборкання правих радикалів, хоч і справедливий по суті, може стати їм у нагоді у створенні поліцейської держави.

Ні фашизму!
Ні поліцейській державі!

***

31 августа ВР проголосовала в первом чтении за изменения в Конституцию в части “децентрализации” и внесения в переходные положения упоминания об “особом статусе” территорий, контролируемых русско-националистическими хунтами — “отдельных районов Донецкой и Луганской областей” (ОРДиЛО),, согласно официальному определениюМинских договоренностей). Сразу же после окончания процедуры голосования правые (УКРОП, ВО “Свобода”, Радикальня партия Ляшко и прикнувщие к ним популисты из “Батькивщины”) приступили к штурму здания парламента.

Реальное содержание изменений в Конституцию теряется в общих фразах о децентрализации и особом характере самоуправления ОРДиЛО. При этом, полномочия президентской вертикали на местах прописаны весьма четко. Также, собственность местных общин, согласно предложенным изменениям, передается выборным органам власти городского и районного уровней. Территориальные общины становятся пустым звуком, а общая собственность граждан отныне становится казенно-муниципальной.

В действительности же особый статус ОРДиЛО определяется не законом, а реальным соотношением военных и дипломатических сил, то есть тем, что ниодно голосование в Верховной Раде не изменит.

И это не тайна для лидеров и кукловодов правых сил. Например, когда УКРОП Коломойского участвовал в протестах под Радой, вторая группа вассалов Игоря Валериевича из партии “Відродження” голосовали за конституционные изменения. Тех членов правительственной коалиции, кто поддержал изменения в Конституцию, тоже трудно назвать “агентами Кремля”.

Так для чего же был нужен штурм и ради чего погибли трое нацгвардейцев-срочников?   

5 сентября в Украине официально началась избирательная кампания. Действия правых радикалов были направлены на дестабилизацию обстановки и повышения уровня “зрады” в информационном поле. Этому способствует потасовка с нанесением легких или средних телесных повреждений, но никак не убийство. По нашему мнению, организаторы митинга потеряли контроль над ситуацией. Они полтора года рассказывают про “зраду” — в конце концов кто-то должен был поверить и впечатлится. Таким человеком стал боец батальона патрульно-постовой службы МВД, связанный с парамилитарной организацией ВО “Свобода” ВГО “Сокіл”, Игорь Гуменюк. Именно он бросил гранату в толпу служащих нацгвардии и журналистов.

Если это только подготовка к выборам, то сложно себе представить, на что правые могут пройти дальше, во время самой избирательной кампании.

Мы скептически относимся к теориям, согласно которым разгул ультраправых вызван политическим заказом Кремля, направленным на дискредитацию Украины. Однако, стоит признать, что ультраправаые в Украине Кремлю нужны. В конце концов, украинские националисты мало чем отличаются идеологически от клерикально-консервативных адептов “русского мира”. Ценности у них идентичны, и только национально-государственные проекты входят в антагонистический конфликт.

Все чего хотят добиться правые — неограниченной власти. То есть для себя они хотят отсутствия ответственности и свободу произвола. Другим же они готовы милостиво даровать репрессивные законы. Мы не верим в успех украинских правых на выборах — и желаем им сокрушительного поражения.

С другой стороны, нас беспокоит усиление авторитарных тендеций в политике правящей коалиции. Их и так сложно было назвать ангелами, а всенародный запрос на обуздание правых радикалов, хоть и справедливый по сути, может помочь им в создании полицейского государства.

Нет фашизму!
Нет полицейщине!

Related Articles

0 Comments

No Comments Yet!

There are no comments at the moment, do you want to add one?

Write a comment

Write a Comment

Коментувати

Підписатися

Підписатися по e-Mail

Архіви