16 грудня виповнюється два роки кривавому розстрілу страйку робітників у Казахстані. Причини страйку нафтовиків міста Жанаозень були прості та зрозумілі будь-якому українському робітнику: низька зарплатня, жахливі умови праці, відсутність соціальних гарантій на тлі величезних прибутків, які отримують власники підприємств. Бачачи, що влада їх ігнорує, страйкарі висунули політичні гасла: націоналізація підприємств під робітничим контролем, бойкот парламентських виборів, створення мережі робітничих комітетів і профспілок. Страйк розпочався навесні 2011 року і тривав більше семи місяців; влада поклала йому край, віддавши поліції та внутрішнім військам наказ стріляти по неозброєним робітникам, по їхнім сім’ям та по звичайним перехожим. Загинули 16 людей, більше 60 постраждали. Фізичне насильство супроводжувалось «юридичною роботою». Ще до розстрілу, в вересні 2011 року, юриста профспілки АТ «Каражанбасмунай» Наталю Соколову засудили на шість років позбавлення волі за організацію «незаконних профспілкових зборів» і «розпалювання соціальної ворожнечі». В серпні на робочому місці було вбито профспілкового активіста Жаксилика Турбаєва та дочку профспілкового ватажка Жансаулє Карабалаєву. Після грудневого розгону 17 учасників страйку було засуджено на терміни від трьох до семи років. В результаті кампанії протесту декому пом’якшили покарання, але деякі з протестувальників і досі за гратами. Під час слідства з активістів вибивали свідчення за допомогою тортур. 20-річний Олександр Боженко, який відмовився свідчити проти своїх товаришів у суді,
Read More